litceysel.ru
добавить свой файл
  1 2 3 ... 5 6

Таблиця 1.4. Десять кращих країн світу за індексом соціального виміру


Рейтинг

Країна

ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (тис.дол.США)

Індекс соціального виміру

(Ісв)

Індекс якості і безпеки життя

(Ія)

Індекс людського розвитку

(Ілр)

Індекс суспільства, заснованого на знаннях

(Ікс)

1

Швеція

30,590

0,839

0,793

0,949

0,776

2

Ісландія

33,560

0,839

0,791

0,956

0,770

3

Норвегія

39,590

0,829

0,805

0,963


0,719

4

Данія

32,490

0,827

0,779

0,941

0,763

5

Швейцарія

33,580

0,820

0,807

0,947

0,706

6

Люксембург

54,690

0,815

0,801

0,949

0,696

7

Фінляндія

29,650

0,802

0,762

0,941

0,704

8

Японія

30,750

0,792

0,739

0,943

0,696

9

Австралія

31,010


0,791

0,792

0,955

0,627

10

Нова Зеландія

25,110

0,789

0,744

0,933

0,692


Успіх цієї групи країн у досягненні найкращих соціальних стандартів життя визначається не лише за рахунок високого добробуту (вираженого в обсягах ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності). Більш важливо, що названі країни здійснюють послідовну політику, спрямовану на гармонізацію основних факторів, що впливають на соціальний розвиток, Вони досягли в 1,2-1,5 рази нижчої, ніж у країнах Великої вісімки, нерівності суспільства (вираженої за допомогою Gini-індексу, кількісні значення якого наведено в додатку 13). У цих країнах дуже низькі видатки на оборону і. одні з найвищих у світі витрати на охорону здоров'я, освіту, розвиток засобів масової інформації та комунікацій. Як наслідок, вони мають високий рейтинг політичної стабільності, значний рівень політичних і громадянських свобод, дуже низький рівень корупції, низьку дитячу смертність, порівняно високу середню тривалість життя населення.

Бачимо, що за винятком Японії країни Великої вісімки не входять до десятки лідерів за індексом соціального розвитку. Вони розташувалися досить компактно у першому - третьому десятках рейтингової таблиці (рис. 1.6). Винятком стала лише Росія.


Рис. 1.6. Країни Великої вісімки за індексом соціального розвитку

Маємо таку послідовність країн: Японія - 8 місце (Ісв = 0,793), США - 13 місце (Ісв = 0,779), Канада - 15 місце (Ісв = 0,777), Німеччина - 16 місце (Ісв = 0,777), Великобританія - 17 місце (Ісв = 0,773), Італія - 18 місце (Ісв = 0,759), Франція -21 місце (Ісв = 0,754), Росія - 81 місце (Ісв = 0,520). Концентрація великих багатств у цих країнах автоматично не забезпечує високі соціальні стандарти життя. Для них характерні більші витрати на оборону, значно вища, ніж у попередньої групи, нерівність суспільства, нижчий рейтинг політичної стабільності та нижчий середній рівень освіченості населення, за винятком Японії, у 1,3-1,5 рази вища дитяча смертність (у Росії вона вища в 4 рази порівняно з іншими представниками цієї групи).


Для групи постсоціалістичних країн за останні 15 років характерним є значне розшарування за рівнем соціального розвитку. Вони мають такі рейтинги (рис. 1.7):

Чехія - 25 місце (Ісв = 0,703), Угорщина - 26 місце (Ісв = 0,686), Словаччина - 29 місце (Іса = 0,673), Польща - 30 місце (Ісв = 0,667), Естонія - 33 місце (Ісв = 0,658), Латвія - 34 місце (Ісв = 0,649), Болгарія - 38 місце (Ісв = 0,628), Україна - 44 місце (Ісв = 0,554), Молдова - 46 місце (Ісв = 0,529).

Принципово важливо, що країни цієї групи, які стали членами або кандидатами в члени ЄС, досягли значно вищих соціальних стандартів життя порівняно з Україною і Молдовою, які відступили в рейтинговій таблиці відповідно на 44 і 46 місця. У зв'язку з низьким рейтингом політичної стабільності, невизначеною соціальною та економічною політикою останніх двох країн, вони суттєво поступаються першим практично за всіма Індикаторами соціального виміру, за винятком деяких освітянських індикаторів та Індикаторів, пов'язаних з громадянськими свободами.


Рис. 1.7. Рейтинги постсоціалістичних країн за індексом соціального виміру


1.3. Порівняння країн за індексом сталого розвитку


Proceeding from the analysis of the mathematical model (fig. 2) we see that 48 indicators and 188 datasets are used to calculate the sustainable development index. 14 indicators and datasets directly characterize the content of the information society (table 3).





After transformation we have:



They are included into the index of knowledge society (Iks) and the growth competitiveness index (Ic). Taking into account the weighting coefficients of the above indicators and datasets in the indices (Iks) and (Ic) the impact of the information society on sustainable development will be estimated by the formula [9]:


where Fis is an impact factor of the information society on sustainable development; Qks, Qc are summarized weighting coefficients of indicators and datasets which characterize the information society and are included in the indices (Iks) and (Ic), respectively.


Table 3. The set of indicators and datasets which characterize the information society



Description

Weighting coefficients

A. Index of the knowledge society (Iks)

1

Years of schooling

0,066

2

Young population

0,066

3

Newspapers per 1000 pop.

0,066

4

Internet users per 10000 pop.

0,066

5

Main Phone Lines per 100 pop.

0,066

6

Cell Phones per 100 pop.

0,066

7

R&D Expenditure (% of GDP)


0,066

8

Pupils per teacher

0,066

9

Gini Index

0,066







Qks=0,60




B. Growth Competetiveness Index (Ic)




10

Cell Phones per 100 pop.

0,050

11

Internet users per 10000 pop.

0,050

12

Internet hosts per 10000 pop.

0,050

13

Main Phone Lines per 100 pop.

0,050

14

Personal Computers per 100 pop.

0,050







Qc=0,25

To determine the dependence of the sustainable development index (/sd) on the impact factor of the information society (Fis) in the global context the calculations were made by using the model of sustainable development (fig. 2) and the system of estimating the impact factor (Fis) of the information society on sustainable development (fig. 3).




Fig. 3. Estimation of the information society impact on sustainable development (Model 2)


The ranking of 46 countries by the impact factor of the information society on sustainable development is given in table 4.


Table 4. The ranking of countries by the impact of information society on sustainable development


Ranking

Country

Index of sust. (Isd)

Index of economic dimension (Iec)

Index of ecological dimension (Ie)

Index of social dimension (Is)

Index of IS on sust. development,%

1

Denmark

0,731

0,563

0,582

0,828

11,046

2

Japan

0,680

0,480

0,573

0,793

10,847

3


Great Britain

0,674

0,543

0,502

0,773

10,808

4

Germany

0,687

0,510

0,570

0,777

10,682

5

Israel

0,623

0,454

0,509

0,725

10,664

6

Netherlands

0,684

0,524

0,537

0,787

10,614

7

Belgium

0,615

0,468

0,444

0,755

10,606

8

Sweden

0,774

0,538

0,717


0,840

10,545

9

USA

0,695

0,562

0,530

0,779

10,496

10

France

0,641

0,438

0,552

0,754

10,343

11

Switzerland

0,737

0,538

0,637

0,820

10,298

12

Iceland

0,780

0,561

0,708

0,839

10,289

13

New Zealand

0,713

0,526

0,610

0,790

10,247

14

Austria


0,708

0,504

0,627

0,785

10,213

15

Czech Republic

0,602

0,459

0,466

0,703

10,210

16

Spain

0,626

0,455

0,488

0,758

10,149

17

Norway

0,755

0,488

0,734

0,829

10,128

18

Finland

0,786

0,567

0,751

0,802

9,968

19

Poland

0,559

0,401

0,450

0,667


9,892

20

Hungary

0,601

0,424

0,520

0,686

9,879

21

Luxemburg

0,735

0,557

0,618

0,815

9,833

22

Tunis

0,544

0,370

0,518

0,586

9,820

23

Italy

0,612

0,411

0,501

0,759

9,763

24

Malaysia

0,589

0,413

0,540

0,643

9,741

25

Slovakia

0,602


0,428

0,528

0,673

9,698

26

Australia

0,716

0,532

0,610

0,792

9,692

27

Canada

0,721

0,525

0,644

0,777

9,502

28

Romania

0,519

0,340

0,462

0,616

8,781

29

Egypt

0,482

0,337

0,440

0,528

9,399

30

Mexico

0,545

0,373

0,462

0,649

9,394


31

Costa Rika

0,606

0,372

0,596

0,685

9,348

32

Greece

0,586

0,392

0,501

0,703

9,340

33

Estonia

0,662

0,533

0,582

0,658

9,296

34

Bulgaria

0,549

0,365

0,500

0,628

9,288

35

Chile

0,642

0,511

0,536

0,678

9,272

36

Latvia

0,618

0,420


0,604

0,649

9,183

37

Croatia

0,596

0,367

0,595

0,661

9,031

38

Moldova

0,506

0,330

0,512

0,529

8,996

39

Ukraine

0,486

0,319

0,447

0,554

8,996

40

Trinidad

0,500

0,391

0,363

0,599

8,955

41

Panama

0,583

0,363

0,577

0,646

8,928

42


Ireland

0,717

0,559

0,592

0,779

8,784

43

Russia

0,515

0,319

0,561

0,520

8,618

44

Uruguay

0,648

0,382

0,718

0,659

8,358

45

Columbia

0,566

0,350

0,589

0,597

8,189

46

Brazil

0,581

0,347

0,622

0,610

7,850

In regional aspect such dependencies were revealed for a group of the leading countries in accordance with the sustainable development index (these countries were referred to as SMART societies, table 5).



Table 5. Ranking of Smart countries by the impact of information society- on sustainable development


Ranking

Country

Index of sustainable development

Index of economic dimension

Index of ecological dimension

Index of social dimension

Impact of IS on sustainable development, %

1

Denmark

0,731

0,563

0,582

0,828

11,046

2

Sweden

0,774

0,538

0,717

0,840

10,545

4

Switzerland

0,737

0,538

0,637

0,820

10,298

3

Iceland


0,780

0,561

0,708

0,839

10,289

5

Norway

0,755

0,488

0,734

0,829

10,128

7

Finland

0,786

0,567

0,751

0,802

9,968

6

Luxemburg

0,735

0,557

0,618

0,815

9,833

8

Australia

0,716

0,532

0,610

0,792

9,692

9

Canada

0,721

0,525

0,644

0,777


9,502

10

Ireland

0,717

0,559

0,592

0,779

8,784


Table 6. Ranking of G8 countries by the impact of information society on sustainable development

Ranking

Country

Index of sustainable development (Isd)

Index of economic dimension (Iec)

Index of ecological dimension (Ie)

Index of social dimension (IS)

Impact of IS on sustainable development, %

1

Japan

0,680

0,480

0,573

0,793

10,847

2

Great Britain

0,674

0,543

0,502

0,773

10,808

3


Germany

0,687

0,510

0,570

0,777

10,682

4

USA

0,695

0,562

0,530

0,779

10,496

5

France

0,641

0,438

0,552

0,754

10,343

6

Italy

0,612

0,411

0,501

0,759

9,763

7

Canada

0,721

0,525

0,644

0,777

9,502

8

Russia

0,515

0,319

0,561

0,520

6,360

For G8 countries these dependences are given in table 6 and for the group of the former socialist countries — in table 7.



Table 7. Ranking of the former socialist countries by the impact of informa­tion society on sustainable development

Ranking

Country

Index of sustainable development

(Isd)

Index of economic dimension

(Iec)

Index of ecological dimension (Ie)

Index of social dimension (Is)

Impact of IS on sustainable development, %

1

Czech Republic

0,602

0,459

0,466

0,703

10,210

2

Poland

0,559

0,401

0,450

0,667

9,892

3

Slovak Republic

0,602

0,428

0,528

0,673

9,698

5

Estonia


0,662

0,533

0,582

0,658

9,296

6

Bulgaria

0,549

0,365

0,500

0,628

9,288

7

Latvia

0,618

0,420

0,604

0,649

9,183

8

Croatia

0,596

0,367

0,595

0,661

9,031

9

Moldova

0,506

0,330

0,512

0,529

8,996

10

Ukraine

0,486

0,319

0,447

0,554

8,996

Thus, the developed mathematical models or metrics allow carry out various researches with the purpose of revealing a measure of influence of different fac­tors on sustainable development.


In table 8, for example, the average values of the impact factor Fis for all 46 countries, and for groups of G8, Smart countries, and the former socialist coun­tries are presented. We see that the influence of the information society on sustainable development is the most essential for G8. For Smart countries this influence is somewhat weaker, while for the former socialist countries it is even less.


Table 8. Average impact values and correlation characteristics

Groups of countries

Average Impact, %

Correlation between

Fis and Isd

Correlation between Corruption Perception and Isd

1

2

3

4

46 countries

9,711

0,87

0,916

G8

10,132

0,783

0,833

Smart countries

10,008

0,737

0,707

Post Sov. Countries

9,409

0,985

0,904



The correlation between the impact factor Fis and the sustainable development index Isd was calculated by the formula:



This correlation is the greatest for the former socialist countries. For G8 members and for Smart countries it is lower. The former socialist countries, on the other hand, demonstrate the highest development rates of the information so­ciety despite its current low positions, unlike the G8 members and other Smart countries. Besides the character of the development of the information society in the former socialist countries mostly corresponds to the character of sustainable development.

The correlation of the corruption perception index and the index of sustainable development is presented in column 4 of table 8, for comparison. We see that this correlation is the highest for the former socialist countries, while being at a lower level for G8 and at much lower level for Smart countries, respectively.


Індекс сталого розвитку (Іср) будемо вираховувати за формулою:

Іср = 0,43*Іекв + 0,37*Іев + 0,33*Ісв, в якій використані масштабуючі коефіцієнти для забезпечення однакової ваги економічного, екологічного і соціального вимірів в індексі сталого розвитку. Десять країн-лідерів представлені в табл. 1.5. Повний перелік країн за індексом сталого розвитку наведено в додатку 9.

Країни-лідери (табл. 1.5) не відносяться до супердержав з домінуючими ідеоло­гіями .та економіками. Базові галузі промисловості цих країн не зорієнтовані на використання значних природних ресурсів та дешевої робочої сили. Характерною особливістю вказаних країн є домінування в структурі доданої вартості їх економік значної частки інтелектуальної та високотехнологічної праці. Усі ці країни знаходяться серед світових лідерів за індексами екологічного виміру, конкурентоспроможності та за Індексом суспільства, заснованого на знаннях. Вони є дуже активними в інноваційній діяльності, спрямовуючи близько 3 % ВВП і більше на дослідження та розвиток.



Таблиця 1.5. Краща десятка країн світу за індексом сталого розвитку


Рейтинг

Країна

ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (тис.дол.США)

Індекс сталого розвитку (Іср)

Індекс економічного виміру (Іекв)

Індекс економічного виміру (Іев)

Індекс соціального виміру (Ісв)

1

Фінляндія

29,650

0,786

0,567

0,751

0,802

2

Ісландія

33,560

0,778

0,561

0,708

0,839

3

Швеція

30,590

0,776

0,537

0,717

0,839

4


Норвегія

39,590

0,753

0,488

0,734

0,829

5

Швейцарія

33,580

0,735

0,537

0,637

0,820

6

Люксембург

54,690

0,735

0,557

0,618

0,815

7

Данія

32,490

0,729

0,563

0,582

0,828

8

Канада

34,150

0,719

0,525

0,644

0,777

9

Ірландія

36,790

0,716

0,559


0,592

0,779

10

Австралія

31,010

0,714

0,532

0,610

0,791

Середні значення для 10 лідерів

0,744

0,542

0,659

0,811

Середні значення для Великої вісімки

0,651

0,473

0,55

0,740

Середнє для постсоціалістичних країн

0,580

0,406

0,512

0,640

88

Україна

6,500

0,508

0,319

0,477

0,554

Від початку 90-х років минулого століття ці країни активно розбудовували у себе модель «екологічної економіки» та «економіки знань». Вони почали масово виробляти нові знання, «екосистемні» товари і. послуги, а через декілька років включили до своєї стратегії ще один продуктивний фактор розвитку - соціальний капітал. Тому на сьогодні це країни з добре гармонізованими складовими сталого розвитку: економічною, екологічною і соціальною. Вони найбільшою мірою наблизилися до моделі розумного (Smart) суспільства, що є вищою формою розвитку суспільства, заснованого на знаннях.


Країни Великої вісімки, за винятком Канади, не входять до десятки кращих за індексом сталого розвитку. За цим показником вони розташовані у такій послідовності (рис. 1.8).

Канада - 8 місце (Іср = 0,720), США - 13 місце (Іср = 0,695), Німеччина -14 місце (Іср = 0,687), Японія - 16 місце (Іср = 0,680), Великобританія - 17 місце (Іср = 0,674), Франція - 21 місце (Іср = 0,641), Італія - 26 місце (Іср = 0,613), Росія -80 місце (Іср = 0,515). Хоча за абсолютними обсягами ВВП вони лідирують у світі, за якісними характеристиками розвитку економіки, поновлення ресурсів навколишнього середовища і розвитку соціального капіталу вони знаходяться у другій - третій десятках країн світу.


Рис. 1.8. Індекс сталого розвитку для країн Великої вісімки


Винятком у цій групі є Росія, яка хоча формально і відноситься (за обсягами ВВП) до Великої вісімки, за якісними характеристиками розвитку повністю випадає з неї. Залежність економіки Росії від енергетичного сектора є надзвичайно великою. Він забезпечує країні біля 25 % ВВП і 50 % національного експорту, що робить її надзвичайно чутливою і залежною від кон'юнктури глобальних ринків. Це призводить до звуження диверсифікації економічних інтересів Росії, що в свою чергу породжує агресивну державно-монопольну зовнішню політику країни в енергетичній сфері.

Щодо внутрішнього контексту, то Росія є яскравим прикладом негармонізованого суспільства. За рахунок торгівлі сировинними ресурсами вона накопичила у своєму стабілізаційному фонді величезні капітали, які не спрямовуються на адекватний соціальний розвиток. Як наслідок, Росія знаходиться на 136 місці зі 191 країни-члена ООН за індексом нерівності розподілу соціальних і матеріальних благ (Gini-індекс = 45,62). Такий високий індекс нерівності є показником високої внутрішньої напруженості між різними прошарками та соціальними групами суспільства, Для порівняння, Україна знаходиться на 79 місці у цьому списку (Gini-індекс = 28,96), що також має бути тривожним сигналом для українського політикуму.


Постсоціалістичні країни виявилися «розкиданими» з 18 по 45 місце в рейтинговій таблиці за індексом сталого розвитку (рис. 1.9).


Рис. 1.9. Індекс сталого розвитку для групи постсоціалістичних країн


Естонія обіймає 18 місце (Іср = 0,662), Латвія - 24 місце (Іср = 0,618), Чехія -28 місце (Іср = 0,602), Словаччина - 29 місце (Іср = 0,633), Угорщина - ЗО місце (Іср = 0,601), Польща - 38 місце (Іср = 0,559), Болгарія - 39 місце (Іср = 0,549), Молдова -43 місце (Іср = 0,506), Україна - 45 місце (Іср = 0,485).

Для цих країн, і особливо для України, важливим є не стільки їх поточний стан за Індексом сталого розвитку, скільки динаміка якісних змін і масштаби розшарування, що відбулися в цій групі протягом останніх 15-20 років. Виходячи приблизно з однакових стартових умов кінця 80-х років минулого століття (а в України вони були мабуть найкращими), країни цієї групи за історично короткий проміжок часу пройшли через дуже різні політичні, економічні, ментальні зміни. Найкращі приклади успішного сталого розвитку продемонстрували Естонія, Латвія, Чехія, Словаччина, найгірший -Україна.


1.4. ВИСНОВКИ

1. Хвилює обставина, що Україна практично за всіма визначальними індексами, індикаторами та показниками сталого розвитку суттєво поступається не лише світовим лідерам і країнам Великої вісімки, а й усім постсоціалістичним країнам, які було Обрано для порівняння (табл. 15). Принципово важливим є те, що Україна до цього часу знаходиться у стані дискусії з приводу своєї національної ідентичності, вона ще не визначилася з політикою і стратегією власного розвитку, За таких умов найкращі реформи економіки, науки, освіти, інноваційної сфери не дадуть бажаних наслідків, Оскільки ці реформи є похідними від головного - політичного визначення шляхів розвитку держави.

2. Якщо ж припустити, що Україна нарешті визначиться зі своєю національною ідеєю і буде готовою до швидких суспільних перетворень, то виникне запитання - яку Модель розвитку їй обрати (рис, 1.10).




Рис. 1.10. Можливі сценарії розвитку України


3. Напевно, російська модель і модель ЄЕП (як визначальна) є мало перспективною для України. Перш за все тому, що ця модель переважно буде визначатися ресурсо-орієнтованим і ресурсо-енерговитратним характером економіки Росії і меншою мірою - інноваційним, європейським. Тому в ЄЕП успішними можуть бути економіки ряду країн СНД, багатих на ресурси і об'єктивно не зацікавлених в пріоритетному розвитку соціального (людського) капіталу. Україна ж в такому альянсі буде позбавлена можливості активного використання якраз цього, найважливішого для неї капіталу для власного розвитку. їй доведеться розраховуватися з партнерами дешевою робочою силою, екологічними квотами та іншими складовими своєї національної безпеки. Для України було б доцільним, знаходячись поза форматом ЄЕП, продовжувати співпрацю з цією групою країн на взаємовигідній основі.

4. Копіювання моделі ліберального капіталізму, домінуючої для країн Великої вісімки і деяких країн Південно-Східної Азії, також є неперспективним. Хоча ці країни і намагаються швидко адаптуватися до глобальних змін, але їм не під силу подолати головний недолік вказаної моделі. Він полягає в безумовній максимізації прибутків на користь обмеженої соціальної групи «господарів життя», а це, в свою чергу, призводить до виснаження природних і соціальних ресурсів, на яких ґрунтується добробут і гуманітарний розвиток людей та виживання біологічних видів.

5. Криза напрацювання національної ідеології та стратегії розвитку України, що затяглася, може відіграти і позитивну роль. Це роль «чистої сторінки» на яку Україна має шанс покласти напрацьований світом кращий досвід. А це досвід гармонізованого, сталого розвитку суспільства, в якому добробут людей, навколишнє середовище, природні ресурси та людський капітал, втілений в досягненнях науки, освіти, проривних технологіях, високих моральних цінностях, є категоріями нероздільними, рівновеликими і такими, що взаємно доповнюють і збагачують одна одну.


REFERENCES

1. Vernadsky V.I A few words about a noosphere. "Successes of modern biology", 1944. — tfs 18 (2). — P. 113-120.


  1. The Global Competitiveness Report, 2005-2006, [www. weforum. org].

  2. The news of intellectual centre of Heritage Foundation [www.heritage.org/research /features/index].

4. Data of the Centre of ecological legislation and policy of Yale University (USA), [www.yale.edu/esi].

  1. The publications of Economist Intelligence Unit [www. en. wikipedia. org].

  2. United Nations Development Program [www. hdr.undp.org/reports/global/2005].

  3. The publications of the United Nations on economic and social affairs — UNDESA [UMpublicationX2E.04.II.C.l,2005].

8. Kapitza S.P. Global population blow-up and after: Hie Demographic Revolution and Information Society. "Nikitsky Club - Roma Club". — 2006. — 9 p.

9. Zgurovsky M.Z. Impact of Information Society on the Sustainable Development: Global and Regional Aspects, Procidindings of 20-th CODATA International Conference, October 23-25, 2006, Beijing. — 10 p.


Курс лекцій

«Управління сталим розвитком території»


Лекція 10. Моніторинг.

Концепція Державної програми проведення моніторингу
навколишнього природного середовища

1. Проблема, для розв'язання якої розробляється Програма


Екологічна ситуація в Україні залишається вкрай складною, навантаження на навколишнє природне середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров'ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави.

Недостатньо уваги приділяється охороні земельних ресурсів, скорочуються площі зелених насаджень у населених пунктах, не здійснюються належні заходи щодо забезпечення науково обґрунтованого відтворення і невиснажливого використання тваринного світу, нераціонально використовуються водні ресурси, триває їх забруднення та виснаження. Стан атмосферного повітря в більшості міст за окремими показниками не відповідає встановленим нормативам. Залишається нерозв'язаною проблема збирання, оброблення, знешкодження та видалення відходів.


Така екологічна ситуація зумовлена рядом факторів, у тому числі незадовільним функціонуванням державної системи моніторингу довкілля (далі - система моніторингу), створеної для збирання та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень з питань запобігання негативним змінам навколишнього природного середовища та дотримання вимог екологічної безпеки.

Основними завданнями системи моніторингу є:


  • проведення систематичних спостережень, збирання та збереження даних про стан навколишнього природного середовища;

  • створення та ведення банків даних і забезпечення інформаційного обміну;

  • аналіз інформації, оцінка стану навколишнього природного середовища і впливу на нього факторів забруднення, прогнозування змін та інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

  • удосконалення нормативного, методичного та технічного забезпечення збирання, збереження, оброблення та аналізу даних;

  • забезпечення достовірності інформації, що надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування, громадським і міжнародним організаціям.

Передбачається функціонування системи моніторингу на загальнодержавному, регіональному та локальному рівні (відповідно у межах країни, адміністративних одиниць та їх окремих територій).

Проведення моніторингу покладено на дев'ятьох суб'єктів системи моніторингу: Мінприроди, МНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомприродресурсів, Держкомлісгосп, Держводгосп, Держкомзем і Держжитлокомунгосп.

Координацію діяльності суб'єктів системи моніторингу здійснює міжвідомча комісія, склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України.


Забезпечення функціонування єдиної системи моніторингу є достатньо складним завданням, яке потребує вирішення цілого ряду як організаційних, так і технічних питань.

Відповідно до функціональних завдань (отримання і збереження первинних даних; оброблення, аналіз і подання інформації; оцінка, контроль та планування заходів щодо поліпшення стану окремих компонентів довкілля) на рівні окремих суб'єктів системи моніторингу створено власну структурно-організаційну, науково-методичну та технічну бази.

При цьому забезпечується проведення спостережень за станом окремих компонентів довкілля, впливом на нього відповідних джерел забруднення та природних процесів і явищ..

Неоптимальне функціонування системи моніторингу на сьогодні зумовлюється низьким рівнем уніфікації нормативно-методичної бази, технічного забезпечення та взаємодії її суб'єктів, а також недостатнім обсягом фінансування робіт.

Основними недоліками, що зумовлюють низьку ефективність функціонування системи моніторингу, є:


  • відсутність єдиної мережі спостережень;

  • застаріле технічне і методичне забезпечення спостережень;

  • відсутність сучасного технічного оснащення центрів системи моніторингу в більшості регіонів;

  • неузгодженість окремих елементів інформаційних технологій, що використовуються суб'єктами системи моніторингу;

  • неповна відповідність нормативно-технічного та нормативно-правового забезпечення системи моніторингу сучасним вимогам.

2. Визначення мети Програми


Програма спрямована на поліпшення стану навколишнього природного середовища, підтримання екологічної рівноваги на території України, забезпечення конституційного права людини на безпечне довкілля шляхом підвищення ефективності функціонування системи моніторингу.

3. Визначення і порівняльний аналіз можливих варіантів розв'язання проблеми та обґрунтування оптимального варіанту

Аналіз можливих шляхів розв'язання проблеми дає підстави для висновку, що здійснити це можна насамперед на основі створення нової мережі спостережень без використання існуючої, що потребує занадто великого обсягу коштів для фінансування, або з її використанням.

Концепцією передбачається максимальне використання існуючого потенціалу без залучення значних капіталовкладень протягом найближчих років шляхом поетапного удосконалення організаційного, правового, методичного і технічного забезпечення системи моніторингу з урахуванням сучасних інформаційних потреб та рекомендацій Європейської економічної комісії ООН.

4. Шляхи та засоби розв'язання проблеми


Програмою передбачається проведення заходів, спрямованих на поліпшення стану навколишнього природного середовища шляхом підвищення ефективності використання та зміцнення існуючого потенціалу служб спостережень суб'єктів системи моніторингу на основі задіяння нормативно-правових, економічних, фінансових, науково-експертних, інформаційно-освітніх та інших засобів, а також шляхом впровадження сучасних інформаційних технологій, застосування засобів вимірювальної техніки, уніфікованих методик вимірювання, оптимізації показників спостережень і створення на їх основі єдиної мережі спостережень.

Об'єкти системи моніторингу


Об'єктами системи моніторингу є атмосферне повітря, води, біологічне різноманіття, ліси, землі, поводження з відходами, фізичні фактори впливу, геологічне середовище.

  • Моніторинг стану атмосферного повітря проводиться у межах населених пунктів і територій природно-заповідного фонду та рекреаційних територій щодо:

  • атмосферних опадів;

  • джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

  • інших джерел забруднення атмосферного повітря, де проводяться спостереження;

  • транскордонного перенесення забруднюючих речовин з атмосферним повітрям.

Моніторинг стану вод проводиться щодо:


  • поверхневих вод суші, у тому числі природних та штучних водойм, водотоків та інших об'єктів поверхневих вод;

  • підземних вод, у тому числі питних, мінеральних, промислових, термальних та їх родовищ;

  • ґрунтових вод;

  • морських вод, у тому числі перехідних, прибережних, внутрішніх, територіального моря та виключної (морської) економічної зони України;

  • джерел забруднення поверхневих вод суші, морських і підземних вод, у тому числі дренажних (з меліоративних систем);

  • донних відкладів як джерела вторинного забруднення поверхневих вод;

  • джерел та систем постачання питної води;

  • транскордонного перенесення забруднюючих речовин з поверхневими водами;

  • використання водних ресурсів.

Моніторинг показників біологічного різноманіття проводиться щодо:

  • наземних і водних екосистем;

  • територій природно-заповідного фонду;

  • рослинного покриву;

  • сільськогосподарських рослин;

  • зелених насаджень у містах і селищах міського типу;

  • сільськогосподарських тварин;

  • об'єктів тваринного світу;

  • інших біологічних утворень.

Моніторинг стану лісів проводиться щодо:

  • лісової рослинності;

  • лісової фауни, у тому числі мисливської;

  • лісових ґрунтів;

  • земельних ділянок, не вкритих лісовою рослинністю, але наданих для потреб лісового господарства.

Моніторинг стану земель проводиться щодо:
  • забруднення земель різного призначення, у тому числі зрошуваних та осушених, земель територій природно-заповідного фонду, рекреаційного призначення і територій населених пунктів;


  • забруднення земель сільськогосподарського призначення;

  • негативних процесів, пов'язаних із зміною родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

  • зміни ландшафтів, зумовленої сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами, а також процесами, пов'язаними з утворенням ярів та активізацією зсувів;

  • стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;

  • небезпечного підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення) на території населених пунктів.

Моніторинг у сфері поводження з відходами проводиться щодо:

  • місць та об'єктів збирання, зберігання, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів;

  • впливу на навколишнє природне середовище місць та об'єктів знешкодження, розміщення та захоронення відходів;

  • транскордонного обігу відходів.

Моніторинг фізичних факторів впливу проводиться щодо:

  • акустичного впливу на довкілля;

  • іонізуючого випромінювання, у тому числі радіаційного;

  • неіонізуючого випромінювання, у тому числі електромагнітного.

Моніторингу підлягають території населених пунктів та ті, що призначені для забудови, а також санітарно-захисні зони і зони обмеженої забудови навколо джерел фізичного впливу на навколишнє природне середовище.

Моніторинг стану геологічного середовища проводиться щодо:

  • екзогенних та ендогенних геодинамічних процесів, у тому числі визначення їх просторових і видових характеристик, активності проявів;

  • геохімічних показників, у тому числі визначення вмісту та поширення природних і техногенних хімічних елементів та сполук;
  • геофізичних полів, у тому числі фонових та аномальних;


  • підземних вод, у тому числі оцінки ресурсів, їх гідрогеологічних та гідрохімічних показників і властивостей.


Удосконалення системи моніторингу

Удосконалення системи моніторингу має на меті якнайповніше задоволення інформаційних потреб суспільства.

Передбачається, що робота проводитиметься у рамках державної, регіональних і галузевих програм моніторингу довкілля.

У разі потреби можуть розроблятися спеціальні програми для отримання інформації, пов'язаної з надзвичайними ситуаціями природного та техногенного характеру, транскордонним моніторингом тощо.

З метою забезпечення збирання, збереження, оброблення та аналізу даних і підготовки необхідної інформації передбачається створити центри на загальнодержавному і регіональному рівні, а також на рівні суб'єктів системи моніторингу, які здійснюватимуть розроблення програм та координацію їх виконання.

З метою забезпечення інтеграції інформаційних ресурсів та взаємодії суб'єктів системи моніторингу необхідно створити єдину автоматизовану підсистему збирання, оброблення, аналізу і зберігання даних.

Для збереження даних моніторингу та подальшої роботи з ними створюватимуться розподілені бази даних і комплексні банки інформаційних ресурсів.

5. Механізм виконання Програми


Організаційне забезпечення виконання Програми покладається у межах повноважень на Мінприроди, інші суб'єкти системи моніторингу та місцеві органи виконавчої влади.

Програма фінансується з державного бюджету, а також з інших джерел.

Орієнтовний обсяг фінансування за рахунок коштів державного бюджету становить близько 200 млн. гривень.

Виконання Програми розраховане на 2006 - 2010 роки.

Контроль за виконанням Програми здійснює Кабінет Міністрів України.

6. Очікувані результати виконання Програми


Виконання Програми сприятиме:
  • належному забезпеченню органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських і міжнародних організацій обґрунтованою, об'єктивною і достовірною інформацією про стан навколишнього природного середовища;


  • поліпшенню управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпеченню раціонального природокористування;

  • оптимізації фінансових витрат на забезпечення функціонування системи моніторингу за рахунок підвищення ефективності використання наявних можливостей;

  • оперативному реагуванню місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на виникнення або загрозу виникнення надзвичайних ситуацій та належному контролю за їх розвитком і ліквідацією наслідків;

  • поліпшенню координації дій суб'єктів системи моніторингу під час планування, організації та проведення спостережень і спільних заходів.

Джерело: Кабінет Міністрів України


Закон города Москвы

Об экологическом мониторинге в городе Москве

(№65 от 20.10.2004)


Настоящий Закон определяет цели, принципы, общие организационно-правовые основы экологического мониторинга и регулирует отношения в области экологического мониторинга в городе Москве.


Глава 1. Общие положения

Статья 1. Основные понятия, используемые в настоящем Законе

Для целей настоящего Закона используются следующие основные понятия:

1) природный объект - естественная экологическая система, природный ландшафт и составляющие их элементы, сохранившие свои природные свойства;

2) природно-антропогенный объект - природный объект, измененный в результате хозяйственной и иной деятельности, и (или) объект, созданный человеком, обладающий свойствами природного объекта и имеющий рекреационное и защитное значение;

3) антропогенный объект - объект, созданный человеком для обеспечения его социальных потребностей и не обладающий свойствами природных объектов;

4) мониторинг окружающей среды (экологический мониторинг) - комплексная система наблюдений за состоянием окружающей  среды, оценки и прогноза изменений состояния окружающей среды  под воздействием природных и антропогенных факторов;


5) специализированная организация экологического мониторинга (специализированная организация) - юридическое лицо, уполномоченное Правительством Москвы осуществлять государственный экологический мониторинг по направлениям, соответствующим уставным целям и задачам организации;

6) локальный экологический мониторинг - система непрерывных наблюдений за воздействием конкретного объекта хозяйственной и иной деятельности на состояние окружающей среды;

7) субъект локального экологического мониторинга - юридическое лицо или индивидуальный предприниматель, осуществляющий на территории города Москвы хозяйственную и иную деятельность, за воздействием которой на состояние окружающей среды по решению Правительства Москвы необходимо непрерывное наблюдение;

8) экологическая информация общего назначения (экологическая информация) - сведения о соответствии фактического и прогнозируемого состояния окружающей среды установленным нормативам качества окружающей среды, полученные в результате обработки данных государственного экологического мониторинга;

9) специализированная информация - информация, которая предоставляется по заказу пользователя (потребителя) и за счет его средств;

10) экстренная информация - незамедлительно передаваемая информация об опасных природных явлениях, о фактических и прогнозируемых резких изменениях погоды и загрязнении окружающей природной среды, которые могут угрожать жизни и здоровью населения и наносить ущерб окружающей среде;

11) данные экологического мониторинга - результаты измерений характеристик окружающей природной среды, полученные в установленном порядке.

Статья 2. Законодательство города Москвы в области экологического мониторинга

Законодательство города Москвы в области экологического мониторинга основывается на положениях Конституции Российской Федерации, федерального законодательства об охране окружающей среды, Устава города Москвы и состоит из  настоящего Закона и принимаемых в соответствии с ним иных законов и нормативных правовых актов города Москвы.


Статья 3. Цели экологического мониторинга

Экологический мониторинг осуществляется в следующих целях:

1) соблюдение установленных нормативов качества окружающей среды;

2) получение объективных данных о состоянии окружающей среды, на основе которых обеспечивается градостроительное планирование, планирование транспортных систем, землепользования и хозяйственной деятельности;

3) информирование населения о состоянии окружающей среды;

4) выявление источников загрязнения окружающей среды и определение их вклада в загрязнение;

5) оценка эффективности проводимых природоохранных мероприятий, а также мероприятий в области градостроительного планирования и развития транспортного комплекса;

6) получение объективных данных о состоянии окружающей среды, на основе которых осуществляется социально-гигиенический мониторинг;

7) иные цели в области охраны окружающей среды.

Статья 4. Принципы осуществления экологического мониторинга

Экологический мониторинг осуществляется на основе следующих принципов:

1) гласность мероприятий, проводимых в области государственного экологического мониторинга, с учетом соблюдения требований законодательства о государственной и иной специально охраняемой тайне;

2) гласность, полнота, точность и достоверность информации о состоянии окружающей среды, его изменении;

3) совместимость данных экологического мониторинга, осуществляемого на территории города Москвы, с данными других информационных систем;

4) единство и сопоставимость методов измерений (наблюдений), сбора, хранения, оценки, анализа данных экологического мониторинга и прогноза состояния окружающей среды;

5) научная обоснованность, системность и комплексность подхода к осуществлению экологического мониторинга;

6) презумпция экологической опасности планируемой хозяйственной и иной деятельности;


7) непрерывность и оперативность осуществления экологического мониторинга;

8) несовместимость функций осуществления государственного экологического мониторинга и функций хозяйственного использования природных ресурсов.

Статья 5. Объекты экологического мониторинга

Объектами экологического мониторинга являются:

1) компоненты природной среды, в том числе атмосферный воздух, поверхностные и подземные воды, почвы, грунты, зеленые насаждения, животные и другие организмы, находящиеся в пределах административных границ города Москвы, а также природные процессы, физические и геохимические поля, развивающиеся в окружающей среде;

2) природные и природно-антропогенные объекты, находящиеся в пределах административных границ города Москвы;

3) природно-климатические условия;

4) воздействие антропогенных объектов на состояние окружающей среды.


Пример 1.

Air Quality Indicators. Data Sources and Methods

July, 2007 Environment Canada Statistics Canada Health Canada


Air quality monitoring stations are located across Canada and are managed by provinces,

municipalities, territories and Environment Canada. Almost all stations collecting ground-level

ozone and PM2.5 data are organized under the National Air Pollution Surveillance (NAPS)

program, a cooperative arrangement among the federal government, provinces and territories that has existed since 1970. The goal of the NAPS program is to provide accurate and long-term air quality data of a uniform standard throughout Canada. Data from the NAPS network are stored in the Canada-wide Air Quality Database and are published in annual air quality data summary reports.

In 2004, the NAPS network consisted of 259 monitoring stations in communities across Canada.

In total, the stations were equipped with 664 continuous monitors measuring ground-level ozone, particulate matter, sulphur dioxide, carbon monoxide, and nitrogen dioxide and 106 air samplers measuring components of particulate matter, various volatile organic compounds, and other toxic substances



An air quality monitoring station

Air quality monitoring stations are spread across the country, but are concentrated more heavily in urban areas. The monitoring stations used in calculating the 2006 CESI air quality indicators cover almost 65 percent of Canada’s population.


Locations of monitoring stations used for ground-level ozone indicator trends

Growth in the number of particulate matter monitors, Canada

Locations of monitoring stations used for PM2.5 indicator trends


Пример 2 Загрязнение воздуха: принципы и воздействие























Example 3. Snow


Snow exerts a huge influence on climate, through its high reflectivity, insulating properties, and cooling of the atmosphere, and on surface hydrology, through its effects on water resources in many parts of the world.

Mean monthly snow-cover extent in the Northern Hemisphere has decreased at a rate of 1.3 per cent per decade during the last 40 years, with greatest losses in the spring and summer months. Climate models project significant decreases in snow cover by the end of this century, with reductions of 60 to 80 per cent in snow water equivalent (depth of water resulting from snow melt) in most mid-latitude regions. Increases are projected for the Canadian Arctic and Siberia. Higher temperatures and rises in snow line are projected for many mountain regions. Changes in snow cover, such as the formation of ice layers in snow due to increased frequency of snow


thaw, have widespread impacts as snow is an important ecological factor. Snow-cover changes also have impacts on human well-being and economic activities, including water resources, agriculture, animal husbandry, transportation and winter recreation such as skiing.


Mean snow-cover extent (dark blue) and sea-ice extent (light blue) in the Northern Hemisphere between 1966 and 2006, for February and August. The difference in snow cover between seasons causes significant differences in the surface reflectivity (albedo).


Snow as an ecological factor

The importance of snow as an ecological factor has been recognized by science since at least the beginning of the 20th century. However, even today many observations remain anecdotal. In the 1950s, Gjaerevoll analysed the way in which the alpine plant community structure was

shaped by snow. Within the past decade, snow manipulation experiments have explored the effects of snow depth and snow-cover duration on plant communities and ecosystem

processes. Recently, models of snow cover have been applied to ecological problems.


Snow cover plays a dual role in terms of temperature regulation. The high albedo of snow cover reduces net radiation, and snow also acts as a heat sink, removing energy from the atmosphere in the form of heat. This means that the presence of snow cover inhibits soil warming until the snow melts, preventing biological activity that requires temperatures above 0oC. However,

snow is an efficient insulator, keeping soil temperatures near 0oC and reducing the extremes of temperature experienced by vegetation and soil in the zone under the snow (subnivean cavity). In autumn, the insulation effect of snow on unfrozen ground can even result in fungal decay of the vegetation, which can kill reindeer calves when they eat the vegetation. The subnivean environment is also very humid. Under thin snow packs in spring, light levels permit limited photosynthesis for lichens and evergreen tundra shrubs45. This is an important adaptation given the short growing season. Plants in the “greenhouse of snow” created by the subnivean cavity


can start to grow weeks before neighbouring plants covered by deep snow.

Snow exerts forces on the objects that it covers. For example, snow in southern Finland at the end of March, estimated to weigh 100–120 kg per m2, compresses the shoots of bog moss46. The weight of snow can deform and break trees (Figure 4.7), branches and the soft tissues of

plants such as grasses and forbs. Snow can facilitate the spread of some woody plants by pressing branches to the ground surface – the branches then develop roots and form new individuals. Snow pressing directly onto vegetation protects it, to some extent, from grazing. Plants that are covered by the snow are also protected from drying out in the winter and from erosion of tissues by ice crystals. For this reason, the height of vegetation is often uniform and correlated with snow depth.


Snow has many effects on vegetation, including

the ability to deform and break trees with its weight (see beech

trees, left). Trees with a narrow canopy (see spruce trees, right)

collect less snow and are less likely to suffer damage.


Пример 4. ДЗЗ/ГІС ТЕХНОЛОГІЇ ОЦІНОК ЗАБРУДНЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ТЕХНОГЕННИМ ПИЛОМ ВІД ЗОСЕРЕДЖЕНИХ ДЖЕРЕЛ ВИКИДІВ В АТМОСФЕРУ

Проводились роботи по створенню моделей забруднення земель техногенним пилом та визначенню поширення забруднення від зосереджених, просторово-розподілених та лінійно-протяжних джерел викидів Київської області, які спричиняють суттєвий негативний вплив на оточуюче середовище. За об’єкти досліджень було обрано Трипільську ТЕС, Васильківське місце видалення відходів, ділянку траси Київ - Одеса, міста Київ, Біла Церква тощо, наведені на рис.2.1, які проілюстровано в геоінформаційній системі ArcGis на космічному знімку високої розподільної здатності Aster.

Від технічних характеристик обладнання (висота та діаметр димових труб), параметрів викидів (температура, співвідношення газових і пилових компонентів, хімічний і гранулометричний склад, швидкість потоку газопилової суміші та ін.), а також місцевих погодно-кліматичних умов (вологість повітря, характеристики опадів, повторюваність та сила вітру) залежить просторово-часовий розподіл забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери і, як наслідок, фітоценозах і землях довкола потужних джерел викидів. Цей розподіл є однією з важливих характеристик екологічного стану місцевості, яка досить важлива для широкого спектру практичних застосувань (медико-екологічні дослідження і експертиза, грошова оцінка земельних ділянок, погодження проектів будівництва нових, чи реконструкція діючих підприємств, т. і.)


В даній роботі в технологіях ДЗЗ (дистанційне зондування землі) та ГІС (гео-інформаційні системи) використовувались космічні знімки Аstep, Landsat, Spot, NOAA та інші, які можна отримати з таких серверів аерокосмічних даних як Digital Globe, Eurimage, Space іmaging, Совинформспутник [78,39].


Технічні характеристики викидів Трипільської ТЕС

До основних видів негативних впливів ТЕС на навколишнє природне середовище можна віднести:


  • викиди в атмосферу продуктів згорання палива;

  • тверді відходи у вигляді золи та шлаку, які потрапляють у золовідвал;

  • стічні води з вмістом залишків нафтопродуктів і підвищеною температурою;

  • шум;

  • електромагнітні поля.

Схематично ці впливи відображені на рис.2.2.

Рис.2.2 Основні види впливу ТЕС на навколишнє природне середовище

Розглядаються питання, пов’язані тільки з викидами в атмосферу Трипільською ТЕС твердих речовин - техногенного пилу, який обумовлює можливість космічного моніторингу її впливу на забруднення ґрунтів та атмосфери


Картографічна модель забруднення земель викидами Трипільської ТЕС

Для визначення розмірів зони забруднення приземного шару атмосфери техногенним пилом Трипільської ТЕС залучались космічні знімки ASTER, SPOT, LANDSAT центральних районів Київської області. Це були знімки за 2002 - 2005 роки із фондів Державного науково-виробничого центру „Природа”, Українського центру менеджменту землі та ресурсів, глобальної комп’ютерної мережі Інтернет, а також MODIS та NOAA, отриманих в реальному вимiрi часу в терміни січень - квітень 2005 року. Зразки цих знімків наведені на рис.2.7-2.9.

Димові шлейфи ідентифікують як по ознакам яскравості (яскравість зображення шлейфу вища, чим яскравість фону, але нижча, чим яскравість хмарності), так і по текстурним – формі контурів (частіше всього - конусоподібної).



Рис.2.7 Димові шлейфи Трипільської ТЕС на літніх знімках ASTER (а),

SPOT (б), LANDSAT (в)

На знімках NOAA - рис.2.8, а їх просторова роздільна здатність складає 1,1км, звичайно вдається ідентифікувати тільки великі димові шлейфи, наприклад, які супроводжують виверження вулканів. Тим не менш, ці знімки достатньо інформативні для оцінок параметрів зон забруднень оточуючого середовища промисловими викидами при використанні в якості його непрямої ознаки - варіації альбедо снігового покриву, які обумовлені процесами акумуляції в ньому техногенного пилу. Крім того, зважаючи на високу повторюваність сеансів зйомки одних ділянок місцевості, знімки NOAA дозволяють реалізовувати режим моніторингу її забруднення техногенним пилом. Відмітимо, що для цієї цілі більш інформативні знімки MODIS, з просторовою роздільною здатністю порядку 250м (рис.2.9).


Рис.2.8 Знімок NOAA-12 району Трипільської ТЕС (7 лютого 2005р.)

Рис.2.9 Знімок MODIS частини території Київської обл. (лютий 2005р.)

Всі космічні знімки, які використовувалися для ідентифікації параметрів зон впливу викидів в атмосферу Трипільської ТЕС, трансформувалися в картографічну проекцію електронної топографічної карти Київської області М 1:200 000, яка підтримується засобами геоінформаційної системи ARС/VIEW.

Оцінки можна скоригувати, знаючи реальні контури зони осадження техногенного пилу. Їх можна встановити, аналізуючи варіації зональної яскравості снігового покриву.


Рис.2.11 Ареал забруднення снігового покриву викидами Трипільської ТЕС (березень 2005 р.)

Рис.2.12 Сезонні ареали забруднення земель техногенним пилом з викидів Трипільської ТЕС

Результати картографування ареалів забруднення снігу та ідентифікації димових шлейфів на випадкових наборах космічних знімків дають підстави очікувати наведені на рис.2.12 сезонні ареали забруднення земель пилом з викидів Трипільської ТЕС. Ареал з позначкою I формується з вересня по травень, а з позначкою II- впродовж осені, зими та весни. Наявність “острівця чистої території” в безпосередній близькості від самої ТЕС обумовлена закономірностями осадження в атмосфері з висоти 180м твердих часточок (табл.2.2). Скориставшись стандартними засобами ГІС, в даному випадку Arс/View, нескладно визначити, що влітку викиди Трипільської ТЕС сприяють забрудненню приблизно 500 км2 території Київської області, а в решту сезонів – 600 км2.


Пример 5. Державна система моніторингу довкілля (ДСМД),

Мета: вона повинна об'єднати можливості і зусилля численних служб для вирішення задач комплексного спостереження, оцінки і прогнозу стану довкілля в Україні.

ДСМД – це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково - обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.



<< предыдущая страница   следующая страница >>