litceysel.ru
добавить свой файл
1
Лекція № 16. Право на судовий захист екологічних прав.




    • Звернення до суду.

    • Результати звернення.

    • Строки звернення громадськості до суду.

    • Представлення громадян і громадських організацій в суді.

    • Структура, форма і зміст позовної заяви (скарги).




  1. Звернення до суду

До суду може звернутися людина, права та свободи якої порушені, створено або створюються перешкоди для реалізації таких прав і свобод.

Конституція України встановила право людини та громадянина на звер­нення до суду для захисту порушених прав і право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування. Після використання всіх національних способів правового захисту громадяни можуть апелювати до міжнародних судових установ чи міжнарод­них організацій, членом або учасником яких є Україна.

Право на судовий захист є конституційним і не потребує додаткового закріплення в інших нормативно-правових актах. Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка встановила право кожного звернутися до суду, якщо:

  • його права чи свободи порушені або порушуються;

  • створено або створюються перешкоди для реалізації прав чи свобод;

  • мають місце інші ущемлення прав і свобод.

Тобто громадянин може звертатися до суду, якщо порушуються його екологічні права. Наприклад, права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на інформацію, на участь у прийнятті екологічно значимих рішень, на проведення громадської екологічної експертизи, на об'єднання у громадські природоохоронні формування, на загальне природокористування для задоволення своїх культурних, естетичних, оздоровчих та інших потреб тощо.


  1. Результати звернення.

Громадяни та громадські організації звертаються до суду з проханням визнати, відновити свої порушені права, компенсувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду, присудити виконання обов'язку в натурі чи визнати рішення, дії чи бездіяльність незаконною.


Порушені права можна відновити різними шляхами. Зокрема:


  • визнання судом цих прав (наприклад, визнання судом права грома­дянина на одержання екологічної інформації);

  • відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припи­нення дій, які порушують право (наприклад, заборона чи припи­нення діяльності підприємства у разі порушення екологічних вимог);

  • компенсації заподіяної майнової шкоди (наприклад, судом призначено відшкодування шкоди, що заподіяна майну громадянина внаслідок порушення екологічного законодавства);

  • компенсації моральної шкоди (розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, інших негативних наслідків, але не може бути меншим ніж п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати кожного року встановлюється Верховною Радою України. У 2002 році він становить - 140 грн. з 1 січня та 165 грн. з 1 липня);

  • присудження виконання обов'язку в натурі (наприклад, знесення будівлі, що збудована з порушенням чинного законодавства);

  • визнання незаконними дій, рішень чи бездіяльності органів держав­ної виконавчої влади, їх посадових осіб, органів місцевого самовря­дування, керівників установ, організацій, підприємств і їх об'єднань незалежно від форм власності, керівних органів та керівників громадських об'єднань.

Громадянин або громадська організація сама визначає, які вимоги ставити перед судом.


  1. Строки звернення громадськості до суду



Строки, протягом яких громадськість може звернутися до суду за захистом порушених прав, залежать від того, чи вона звертається із позовною заявою, чи зі скаргою.

Строки звернення громадськості із позовною заявою. Законодавець встановив строк, у межах якого особа може захистити своє порушене право шляхом подання позову. Цей строк називається позовною давністю. У разі збігу позовної давності погашається (припиняється) не право на судовий захист, а можливість відновлення порушеного права у примусовому порядку. Отже, суди зобов'язані приймати позовні заяви до розгляду незалежно від того, чи закінчився строк позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що право особи дійсно порушено, а позовна давність пропущена без поважних причин, то суд відмовить у задоволені позову у зв'язку з пропуском цього строку. У разі пропуску строку позовної давності з поважних причин особа може поставити перед судом питання про його поновлення, зазначивши це у позовній заяві. Суд, поновивши строк позовної давності, в подальшому не має права відмовити в задоволені позову з підстав пропуску строку позовної давності.


Загальний строк позовної давності в Україні як для громадян, так для громадських організацій становить три роки. В окремих випадках законо­давцем встановлюються скорочені строки.

Строки звернення громадян із скаргою. Для реалізації конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування також встановлено певні строки. Скаргу можна подати до суду:


  • • у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав та свобод;

  • • у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову в задоволенні скарги органом, службовою особою й вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що ухвалили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді.




  1. Представлення громадян і громадських організацій в суді


Кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на одержання правової допомоги та вільний вибір захисника. Проте, процесуальне законодавство України неоднозначне трактувало вказані права. Це стало підставою конституційного звернення громадянина Солдатова Г.І. до Конституційного Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення норм Кримінально-процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це звернення було спричинене тим, що під час попереднього розслідування кримінальної справи слідчий, прокурор і суд загальної юрисдикції відмовили Солдатову Г.І. в задоволенні клопотання про допуск як захисника працівника приватної юридичної фірми, з якою він уклав угоду-доручення на представництво його інтересів у кримінальній справі.


Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги, зокрема, ними є:


  • державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);

  • адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах. Порядок її створення та діяльності визначено у Законі України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1993 року;

  • суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України. Наприк­лад, такими суб'єктами є різноманітні юридичні фірми;

  • об'єднання громадян для здійснення та захисту своїх прав і свобод.




  1. Структура, форма і зміст позовної заяви (скарги)


Позовна заява є процесуальною формою вираження позову. Позовна заява (скарга) подається до суду в письмовій формі з дотримання вимог, передбачених законодавством.

Судова діяльність по захисту прав громадян розпочинається, як правило, на підставі поданої позовної заяви (скарги). Позовна заява (скарга) — це документ, в якому викладаються вимоги до порушника суб'єктивних прав громадянина чи громадської організації. Дотримання її форми та змісту є однією з основних передумов успішного захисту порушених прав.

Позовна заява чи скарга подається лише у письмовій формі. Зміст заяви (скарги) складають два різновиди положень: довільні (необов'язкові) та обов'язкові. Довільні положення наводяться позивачем (скаржником) на власний розсуд, якщо він вважає за доцільне викласти їх у позовній заяві (скарзі). На відміну від них, обов'язкові положення повинні бути включені У заяву (скаргу). Згідно ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява (скарга) повинна містити:


  • назву суду, до якого подається заява (скарга);

  • точну назву позивача (скаржника) і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача (скаржника), коли позовна заява (скарга) подається представником;

  • зміст позовних вимог;

  • виклад обставин, якими позивач (скаржник) обґрунтовує свої вимоги;

  • зазначення доказів, що стверджують позов (скаргу);

  • зазначення ціни позову;

  • підпис позивача (скаржника) або його представника з зазначенням часу подання заяви.

Недотримання обов'язкових і необов'язкових вимог тягне різні правові наслідки. Якщо позовна заява (скарга) не відповідає обов'язковим вимогам щодо її форми і змісту, то суддя постановляє ухвалу про залишення її без руху та повідомляє про це позивача (скаржника), надаючи строк для виправ­лення недоліків. Якщо позивач (скаржник) у встановлений судом строк виконає зазначені вимоги, позовна заява (скарга) вважається поданою в день первісного її надходження до суду. Інакше заява вважається не пода­ною та повертається позивачеві (скаржнику), про що також виноситься ухвала. Це стосується і тих випадків, коли не сплачено державне мито, коли не вистачає необхідної кількості копій позовної заяви (скарги) та доданих документів.

Якщо обов'язкові вимоги відсутні у позовній заяві до господарського суду, то її одразу ж повертають, така заява вважається не поданою.