litceysel.ru
добавить свой файл
1 2 ... 24 25


ЗМІСТ


Вступ

5

Тема 1 Суть і предмет аудиту

6

1.1 Сутність аудиту. Сучасний стан аудиту в Україні та його перспективи

6

1.2 Міжнародні стандарти аудиту

10

1.3 Види аудиту і його відмінності від ревізії. Об'єкти аудиту. Методи і методичні прийоми аудиту

13

Тема 2 Мета і загальні принципи аудиту

18

2.1 Мета і загальні принципи аудиту. Управління аудитом в Україні

18

2.2 Підготовка і сертифікація аудиторів

22

2.3 Порядок створення аудиторських фірм

25

2.4 Національні і міжнародні нормативи аудиту

29

Тема 3 Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього контролю і аудиту


34

3.1 Сутність аудиторського ризику. Основні типи ризиків: ризик власника, ризик контролю, ризик виявлення

34

3.2 Поняття помилок, їхні різновиди і причини виникнення. Поняття обману і шляхи його здійснення. Наслідки помилок і обману. Шляхи виявлення помилок і обману

39

Тема 4 Аудиторські докази

43

4.1 Істотність (матеріальність) в аудиті. Оцінка системи внутрішнього контролю. Аудиторська вибірка. Аналітичні процедури

43

4.2 Аудиторські докази і методи їх отримання. Використання роботи експертів. Дії аудитора при виявленні перекручування бухгалтерської звітності

46

Тема 5 Аудит активів, пасивів та фінансової звітності

54

5.1 Аудит основних засобів, інших необоротних матеріальних активів

54

5.2 Аудит нематеріальних активів

98


5.3 Аудит грошових коштів

105

5.4 Аудит операцій за рахунками в банках

136

5.5 Аудит капіталу підприємства

146

5.6 Аудит запасів

163

5.7 Аудит витрат на оплату праці

181

5.8 Аудит реалізації, доходів і витрат діяльності та формування фінансових результатів

198

5.9 Аудит розрахункових і кредитних операцій

237

5.10 Аудит фінансової звітності

261

Тема 6 Аудиторський висновок та інші підсумкові документи

313

6.1 Мета підготовки робочих документів. Типи і зміст робочих документів. Постійний архів. Поточний архів

313

6.2 Оформлення результатів аудиту. Види аудиторських висновків. Структура аудиторського висновку


315

6.3 Письмова інформація аудитора керівництву економічного суб’єкта за результатами проведення аудиту

316

Список літератури

324


ВСТУП


Розвиток ринкових відносин об’єктивно веде до полярності інтересів між виробниками, споживачами та державою. У зв’язку з цим виникає потреба в незалежному контролі діяльності господарюючих суб’єктів, який має забезпечити підтвердження достовірності їхніх фінансових звітів за певний період, сформулювати об’єктивні висновки, надати необхідні рекомендації з підвищення ефективності господарської діяльності економічного суб’єкта.

Аудит існує в двох формах: зовнішній і внутрішній. Мета зовнішнього аудиту полягає в перевірці системи обліку та звітності для того, щоб забезпечити інформацією зовнішніх користувачів.

Мета внутрішнього аудиту – вирішити завдання оперативного контролю, обліку й аналізу статей витрат, прогнозу прибутків та продажів, аналізу фінансової діяльності.

Об’єктами аудиторської діяльності є:

ресурси (фінансові, трудові, нематеріальні та матеріальні активи);

господарські процеси (основне та допоміжне виробництво, збут та постачання, розвиток та впровадження нової техніки);

результати діяльності (рентабельність, прибуток, фондовіддача, собівартість);

функції управління (планування, облік, економічний аналіз, регулювання).

Кожен з об’єктів має різні аспекти, що складають предмет аудиторської діяльності, яким є облік господарських операцій, що підтверджує реальність звітності та її законність, а також виявлення правдивого стану справ на підприємстві.


Навчальний посібник охоплює шість тем відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму 0501 «Економіка і підприємництво» Міністерства освіти і науки України.

Навчальний посібник призначено для студентів денної та заочної форм навчання за спеціальностями «Облік і аудит», «Фінанси», «Економіка підприємства».

ТЕМА 1 СУТЬ І ПРЕДМЕТ АУДИТУ


    1. Сутність аудиту. Сучасний стан аудиту в Україні та його

перспективи


Економічна наука дає багато визначень аудиту. Наведемо деякі з них: аудит – це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям.

Існує і таке визначення: аудит – це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан.

Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту у Законі України «Про аудиторську діяльність». За законом, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

У західних країнах публічною є не бухгалтерська, а фінансова звітність. Якби бухгалтерська звітність була б опублікована, то вона виявилась би дуже складною для користувачів. Крім того, у багатьох країнах світу не існує єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку. Користувач дістає легку для сприйняття і розуміння інформацію у вигляді фінансових звітів. Ця інформація є повною, оскільки подається розшифрування окремих статей фінансової звітності.


В Україні ж наявність Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій опублікування бухгалтерської звітності або інформації можна вважати позитивним явищем, проте бухгалтерська інформація є, з одного боку, докладною, а з іншого – обмеженою, оскільки вона не розкриває повністю деяких важливих моментів, наприклад, усіх конкретних дебіторів і кредиторів підприємств.

Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Аудит – це вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави.

Відомий автор книги «Основи аудиту» Р. Адамс дав класичне визначення суті аудиту, за яким аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує й оцінює свідчення про інформацію, яка піддається кількісній оцінці і стосується специфічної господарської системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму аналізі ступінь відповідності цієї інформації установленим стандартам.

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах, датованих ще 1299 р.

Термін «аудитор» – латинського походження, що в перекладі на українську мову означає «він вислуховує».

У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у Давній Греції та Римі, на державному – у Вавилоні, Єгипті та Китаї. Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах.


Визнання необхідності оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю як невід'ємної частини аудиторської перевірки у XIII-XVI ст., й особливо у перші десятиріччя XX ст., стало підставою зародження внутрішнього аудиту. Під час розвитку аудиту поступово змінювались його цілі і методи. В еволюції аудиту з певною часткою умовності можна виділити декілька етапів. У 1600 р. аудит був державним та незалежним, його основним завданням було викриття шахрайства; масштаби перевірки були детальні і глибинні. У 1600-1850 рр. цей вид аудиту також мав на меті викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових записах; перевірки проводились глибокі, проте оцінка ефективності внутрішнього контролю на достатньому рівні не здійснювалась.

У 1850-1905 рр. аудиторські перевірки проводились з метою визначення правдивості та якості фінансової звітності й викриття шахрайства, застосовувались окремі тести з тих чи інших важливих питань. У 1905-1940 рр. існував державний, незалежний та внутрішній аудит, основним завданням якого також було визначення достовірності фінансової звітності, розроблялися тести і вже давалася оцінка внутрішньому контролю на об'єктах, де надавались аудиторські послуги. Достовірність та правдивість фінансової звітності перевірялись аудиторами у 1940-1960 рр., а з 1960 р. і донині основна мета аудиту – це визначення достовірності фінансової звітності, при цьому особлива увага приділяється ефективності внутрішнього контролю.Важливо, що розвиток аудиту сприяв появі нових нормативно-правових документів.

У Великобританії існує серія законодавчих актів про компанії, які повинні один раз протягом року запрошувати незалежного аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов'язкового незалежного аудиту в компаніях були прийняті у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та інших державах. Підтверджуючи інформацію фінансової звітності, аудитор виступає певним гарантом порядності відносин між акціонерами та іншими учасниками господарської діяльності. У цьому і полягає його суспільне значення. У країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своїм правовим статусом, проте відносини державних структур з аудиторськими організаціями в європейських країнах і США різні. Якщо в США і Великобританії аудиторські організації самостійні, вони самі ведуть підготовку аудиторів, дають їм відповідну кваліфікацію та стежать за тим, як вони виконують свої обов'язки, то в багатьох країнах Європи аудиторська діяльність організовується урядовими установами. Розвиток аудиту сприяв утворенню великих транснаціональних компаній і фірм, які мають свої філії в багатьох країнах світу. Насамперед, це «Велика четвірка» – «Ернст і Янг», «КПМГ», «Ділойт і Туш», «Прайсвотерхаус Куперс».


Аудиторська діяльність почала розвиватись в Україні з переходом до ринкових відносин. Аудиторські послуги особливо були потрібні спільним підприємствам, бо іноземний інвестор вимагав підтвердження звітності аудитором. Розвиток аудиту й його організація здійснюються з використанням досвіду, набутого світовою практикою.

В Україні аудиторська діяльність включає такі основні рівні.

1. Перший рівень – це ухвалення Закону України «Про аудиторську діяльність» у 1993 р., який визначив у правовому полі місце аудиту, що дуже важливо.

2. Другий рівень – розроблення системи нормативно-правового регулювання аудиту, яка включає національні нормативи і кодекс професійної етики аудиторів України.

3. Третій рівень – розроблення документів, які потрібні для реалізації нормативів і використання їх.

З прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. становлення і розвиток аудиту здійснювалися прискореними темпами. Йдеться насамперед про сертифікацію аудиторів, створення аудиторських фірм та надання ліцензії (дозволу) на цей вид діяльності. У 1994-1995 рр. критерієм високої якості роботи аудитора й аудиторської фірми була гарантія своєчасності і правильності сплати податків та інших платежів у бюджет і позабюджетні фонди підприємствами після аудиторської перевірки. Відносний спад в аудиті відбувся у 1997 р. у зв'язку із законодавчим звуженням кола об'єктів обов'язкового аудиту. В останні роки спостерігається ускладнення ділових господарських операцій, що вимагає підвищення надійності та достовірності фінансової інформації в економіці. Тому саме на незалежний аудит покладаються функції отримання та висловлення достовірної думки про фінансову звітність окремих підприємств, доведення своїх висновків до користувачів зацікавлених, у такій інформації.

Набуває розвитку аудит і в країнах СНД. Ще у колишньому Радянському Союзі у 1987 р. почали утворюватися спільні підприємства (СП), і для контролю за їх фінансово-господарською діяльністю було засновано першу незалежну аудиторську організацію – акціонерне товариство «Інаудит» на базі Головного управління валютного контролю Міністерства фінансів СРСР. Основною метою створення такої структури на першому етапі був дійовий контроль за діяльністю СП і певною мірою консультування учасників спільних підприємств у галузі фінансового і податкового законодавства.


З 1989-1990 рр. – це період, коли почали з'являтися аудиторські фірми, створені на недержавній основі. Їх засновниками були банки, комерційні та торговельні організації, приватні особи. Надзвичайно важливим питанням цього періоду було створення нормативної бази для роботи аудиторів і аудиторських фірм. Її відсутність давала можливість протягом тривалого часу будь-якій людині або організації проводити аудит. Для цього потрібно було вказати у засновницьких документах аудиторську діяльність як один із видів підприємницької діяльності.

У Росії аудит з'явився під час правління Петра І. Інститут аудиторів був у ведений в армії, де аудитори вивчали майнові питання та різного роду конфліктні ситуації.

У Російській Федерації були затверджені Правила аудиторської діяльності, які визначили організаційні основи побудови аудиту, його цілі і завдання. Цей нормативний документ мав великий позитивний вплив на розвиток не тільки аудиторської діяльності, а й усієї системи ринкових відносин. У Росії аудиторська діяльність розвивається досить активно, збільшується кількість аудиторських фірм і сертифікованих аудиторів, з'являється багато професійних періодичних видань, розвивається система підготовки аудиторів. У 1994 р. затверджено критерії обов'язкового аудиту, відповідно до яких розширилося коло підприємств, які підлягають аудиту, і зріс попит на аудиторські послуги. Були розроблені нормативи аудиту, що стали передумовою підвищення якості перевірок.

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, чинним у Російській Федерації.

Постійне зростання попиту на аудиторські послуги в Росії визначається такими факторами, як розвиток господарського законодавства і розвиток ринку як такого.

У Республіці Білорусь прийнято Закон «Про аудиторську діяльність» у листопаді 1994 р. Цим законом аудиторська діяльність визначається як незалежна перевірка аудитором і аудиторськими організаціями бухгалтерської (фінансової) звітності та інших документів суб'єктів господарювання з метою оцінки достовірності та відповідності здійснених фінансових і господарських операцій законодавству Республіки Білорусь. Ця діяльність спрямована на захист інтересів власників та надання допомоги суб'єктам господарювання, сприяння їм в організації розрахунків з бюджетом і в підвищенні ефективності їхньої діяльності. Отже, зміст аудиторської перевірки значно розширено.


У республіці Казахстан Закон «Про аудиторську діяльність» ухвалено в жовтні 1993 р. У Законі розрізняються поняття аудиту й аудиторської діяльності. Закон визначає аудит як перевірку бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.

Аудиторську діяльність розуміють як підприємницьку діяльність у вигляді організаційного і методичного забезпечення аудиту.

У Казахстані багато положень, що стосуються аудиту, в основному збігаються з аналогічними положеннями інших країн СНД. Відповідні законодавчі акти прийняті в Естонії, Латвії, Литві та інших країнах СНД.

В Україні аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Професія аудитора є саморегульованою. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації у стандартних положеннях, нормативах.


1.2 Міжнародні стандарти аудиту


Стандарт

100-199 Вступ.

100 Передмова до міжнародних стандартів аудиту та супутніх послуг.

110 Глосарій.

120 Концептуальна основа Міжнародних стандартів аудиту.

200-299 Обов'язки.

200 Ціль та загальні принципи аудиту фінансової звітності.

210 Умови договору про аудит.

220 Контроль якості аудиторської роботи.

230 Документація.

240 Шахрайство та помилки.

250 Урахування законів і нормативних актів у процесі аудиту фінансової звітності.

300-399 Планування.

300 Планування.

310 Знання бізнесу.

320 Значущість в аудиті.

400-499 Система внутрішнього контролю.


400 Оцінка ризиків і система внутрішнього контролю.

401 Аудит в умовах комп'ютерних інформаційних систем.

402 Аудит суб'єктів, які користуються послугами обслуговуючих організацій.

500-599 Аудиторські докази.

510 Перша аудиторська перевірка – початкові сальдо.

500 Аудиторські докази.

501 Аудиторські докази, додатковий розгляд особливих статей.

520 Аналітичні процедури.

530 Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки.

540 Аудит оцінних значень.

550 Пов'язані сторони.

560 Подальші події.

570 Припущення про безперервність діяльності підприємства.

580 Заяви керівництва.

600-699 Використання результатів роботи третіх осіб.

600 Використання результатів роботи іншого аудитора.

610 Розгляд роботи внутрішнього аудиту.

620 Використання роботи експерта.

700-799 Аудиторські висновки.

700 Аудиторські висновки щодо фінансової звітності.

710 Зіставлення.

720 Інша інформація в документах, які вміщують перевірену фінансову звітність.

800-899 Спеціальні сфери аудиту.

800 Звітність аудитора за спеціальним аудиторським завданням.

810 Перевірка прогнозної фінансової інформації.

900-999 Супутні послуги.

910 Завдання з огляду фінансової інформації.

920 Завдання з виконання узгоджених процедур.

930 Завдання з підготовки фінансової інформації.

1000-1100 Положення про міжнародну аудиторську практику.

1000 Процедури міжбанківського підтвердження.

1001 Середовище комп'ютерних інформаційних систем (КІС)  автономні мікрокомп'ютери.

1002 Середовище КІС – інтерактивні комп'ютерні системи.

1003 Середовище КІС – системи баз даних.


1004 Взаємодія інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів.

1005 Особливості аудиту малих підприємств.

1006 Аудит міжнародних комерційних банків.

1007 Контакти з керівництвом клієнта.

1008 Оцінка ризиків та система внутрішнього контролю  характеристики КІС та пов'язані з ними питання.

1009 Методи аудиту з використанням комп'ютерів.

1010 Облік екологічних питань під час аудиту фінансової звітності.

Здійснюючи роботу, спрямовану на подальший розвиток й удосконалення аудиту в нашій державі, необхідно вивчати передовий досвід аудиторських послуг в інших країнах з метою використання його в аудиторській практиці. Пропонується стисла характеристика аудиту в окремих країнах для ознайомлення (таблиця 1.1).


Таблиця 1.1  Характеристика аудиту в окремих країнах



з/п

Країна

Основна мета аудиту

Органи, які
регулюють аудиторську діяльність

Система підготовки аудиторських
кадрів

1

Англія

Контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку, складання звітності та висловлення думки про фінансову звітність підприємства

Комітет дипломованих бухгалтерів та аудиторів


Комітет дипломованих бухгалтерів та аудиторів

2

Франція

Зовнішній фінансовий контроль достовірності фінансової звітності недержавного сектора економіки

  • Орден бухгалтерів-експертів

  • Національна палата ревізорів

  • Орден бухгалтерів-експертів

  • Національна палата ревізорів

3

США

Перевірка фінансових звітів незалежними аудиторами та експертно-консультативна діяльність

  • Федерація спілок аудиторів

  • Інститут внутрішніх ревізорів

  • Інститут бухгалтерів

  • Федерація спілок аудиторів

  • Інститут внутрішніх ревізорів

  • Інститут бухгалтерів

4

Швеція

Перевірка фінансової звітності підприємств, компаній, банків, організацій і правильності відображення

  • Комісія з аудиторської діяльності


  • Шведська спілка аудиторів

  • Комісія з аудиторської діяльності

  • Інститут підвищення кваліфікації аудиторів

  • Шведська спілка аудиторів

5

Росія

Незалежна експертиза бухгалтерської звітності суб'єкта господарювання шляхом перевірки дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, відповідності господарських і фінансових операцій законодавству РФ, повноти і достовірності відображення показників діяльності підприємств у бухгалтерській звітності

Комісія з аудиторської діяльності при Президентові РФ


Аудиторська палата Росії та інші громадські аудиторські організації

Навчально-методичні центри

6

Китай

Повний державний контроль за доходами і витратами усіх міністерств, відомств та підпорядкованих їм підприємств, а також органів влади

Державна аудиторська адміністрація

Підготовка аудиторів через систему державних та інших закладів освіти

Аудитор повинен виконувати свої функції неупереджено, для чого він має бути незалежним, чесним та об'єктивним на всіх етапах його роботи. Прагнення до підвищення свого професійного та загальноекономічного рівня є обов'язком аудитора. Аудитор зобов'язаний зберігати в таємниці всю інформацію, яка стосується стану справ клієнта.



1.3 Види аудиту і його відмінності від ревізії. Об'єкти аудиту.
Методи і методичні прийоми аудиту



За характером виконуваної аудиторської роботи виділяють три типи аудиту:


  • операційний аудит;

  • аудит на дотримання нормативних вимог;

  • аудит фінансової звітності.

Операційний аудит – це перевірка будь-яких існуючих на підприємстві, в організації процедур і методів з метою оцінки їх ефективності. Результатом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шляхів підвищення ефективності роботи організації.

Через те, що операційний аудит проводиться у багатьох сферах, у яких можна оцінити операційну ефективність, неможливо точно охарактеризувати типовий операційний аудит. В одній організації аудитори можуть оцінити надійність і достатність інформації, що використовується керівництвом для прийняття управлінських рішень (наприклад, щодо придбання нових основних засобів), тоді як в іншій організації аудитори можуть оцінити ефективність документообігу, пов'язаного з процесом продажу. У процесі операційного аудиту перевірка не обмежується тільки перевіркою процедур ведення бухгалтерського обліку.

Результати операційного аудиту значно важче визначити, ніж результати двох інших видів аудиту. Причина полягає в тому, що ефективність проведення певних операцій оцінити об'єктивно значно важче, ніж дотримання нормативних вимог або опублікування фінансової звітності відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку. Установлені для оцінки операційної ефективності критерії є дуже суб'єктивними, тому з цього погляду операційний аудит часто відносять скоріше до управлінського консультування, ніж до аудиту.

Метою аудиту на додержання нормативних вимог є визначення, чи дотримується організація, аудит якої проводиться, процедур і правил, установлених для неї.

Аудит на дотримання нормативних вимог, що проводиться для організацій, які ведуть комерційну діяльність, передбачає, зокрема, таке:


  • визначення, чи дотримуються працівники бухгалтерського відділу компанії установлених для них керівництвом процедур ведення бухгалтерського обліку;

  • перевірку ставок заробітної плати з метою визначення, чи дотримуються при нарахуванні заробітної плати встановлених законодавством мінімальних ставок заробітної плати;

  • перевірку дотримання компанією умов договорів із позичальниками та ін.

В окремих підрозділах складність проведення аудиту на дотримання нормативних вимог значно зростає, оскільки їх діяльність регулюється великою кількістю нормативних актів.

Аудит фінансової звітності проводиться для того щоб визначити, чи дотримано під час складання фінансової звітності в цілому спеціально встановлених критеріїв. Цими критеріями, як правило, є загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.

Проводячи аудит фінансової звітності, з самого початку припускають, що ця звітність буде використовуватись різними групами людей і для різних цілей.

Зокрема, користувачами фінансової звітності можуть бути:

  • кредитори або потенційні кредитори, які використовують фінансову звітність, щоб оцінити ризик, пов'язаний із кредитуванням даного підприємства;

  • фінансові аналітики або потенційні інвестори, які оцінюють доцільність інвестування у підприємство;

  • банки або спеціальні рейтингові агентства, яких цікавить фінансовий стан підприємства. Працівники даного підприємства, яких цікавить можливість збільшення заробітної плати і стабільність роботи;

  • урядові структури, які використовують фінансову звітність для законодавчих чи статистичних цілей.

Зрозуміло, що підхід, при якому один аудитор проводить аудит і готує загальний висновок, який може задовольнити усіх користувачів фінансової звітності, є значно ефективнішим ніж підхід, коли кожен користувач фінансової звітності здійснює аудит сам. Якщо ж користувачеві недостатньо загального аудиторського висновку, він завжди може отримати додаткові дані. Наприклад, загальний аудит фінансової звітності дає достатньо інформації для банку, до якого компанія звертається за кредитом, але корпорація, яка хоче злитися з цією компанією, може потребувати докладнішої інформації (наприклад, про вартість заміни основних засобів та ін.). У цьому разі корпорація може скористатися послугами своїх власних аудиторів, щоб отримати потрібну їй інформацію.


Види аудиту

За організаційно-процесуальними ознаками аудит поділяють на регламентований, договірний, внутрішній, однопредметний, багатопредметний і комплексний, за функціями – запобіжний, предметний, ретроспективний і стратегічний та ін. Розрізняють також аудит зовнішній і внутрішній.

Внутрішній аудит в організації (на підприємстві) визначають як незалежну діяльність щодо перевірки й оцінки роботи цієї організації в її інтересах. Внутрішні аудитори вивчають господарські операції з метою надання рекомендацій щодо економного й ефективного використання ресурсів, досягнення найкращого кінцевого результату і вироблення політики компанії. Аудит повинен допомагати керівникам у виконані їхніх функцій і сприяти збільшенню прибутковості підприємства.

Для досягнення цілей, які ставить перед собою аудит, спочатку необхідно визначитись, у достовірності яких саме тверджень аудиторам потрібно пересвідчитися.

Твердження керівництва тісно пов'язані з загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку. Ці твердження – частина критеріїв, якими користується керівництво для відображення бухгалтерської інформації у фінансовій звітності.

Згідно зі Стандартами аудиторської звітності, установленими Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів, твердження класифікуються за п'ятьма категоріями.

Існування або виникнення. Згідно з цими твердженнями, активи, зобов'язання й акціонерний капітал, які включені у баланс, справді існують; надходження і витрати, що включені у звіт про доходи, справді мали місце (виникли) протягом звітного періоду.

Наприклад, керівництво корпорації стверджує, що товарно-матеріальні запаси, які включені до балансу, справді існують і можуть бути реалізовані станом на вказану в балансі дату. Так само керівництво стверджує, що у звіті про доходи показані суми надходжень від продажу, які справді мали місце.

Повнота. Відповідно до цих тверджень, усі господарські операції і залишки на рахунках бухгалтерського обліку, які мають бути відображені у фінансовій звітності, туди включені (тобто включені у повному обсязі). Наприклад, керівництво корпорації стверджує, що весь обсяг продажу товарів і послуг документально оформлений і включений до фінансової звітності. Так само керівництво стверджує, що всі векселі, видані корпорацією, включені до балансу як зобов'язання цієї корпорації.


Твердження щодо повноти є протилежними твердженням щодо існування і виникнення. Твердження щодо повноти враховують можливість невідображення в балансі статей, які мають бути до нього включені, а твердження щодо існування і виникнення припускають можливість включення до фінансової звітності сум, які туди не повинні входити. Звідси відображення в документах продажу, який реально не відбувся, було б порушенням твердження щодо виникнення, а невідображення у документах продажу, що реально мав місце, було б порушенням твердження щодо повноти.

Права і зобов'язання. За цими твердженнями відображені в балансі активи є правами, які має юридична особа, а пасиви – зобов'язаннями цієї юридичної особи на звітну дату.

Оцінка або розподіл. Згідно з цими твердженнями статті активів, пасивів, акціонерного капіталу, надходжень і витрат включені у фінансову звітність належними сумами. Наприклад, керівництво стверджує, що дебіторська заборгованість, що включена до балансу, відображена у реальних сумах, які мають надійти.

Подання і відкритість.

Необхідно зауважити, що наведена вище класифікація тверджень є далеко не єдиною. Багато аудиторських фірм розробляють свою власну класифікацію тверджень керівництва, керуються нею у своїй роботі, підтверджуючи ці твердження чи заявляючи в аудиторських звітах про їх недотримання.

Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності

Спільним між аудитом і ревізією насамперед є те, що вони проводяться на основі документально перевірених показників. Однак між ними є і суттєві відмінності, які можна розглядати за їх сутністю, цілями, характером, правовим регулюванням, об'єктами, зв'язками, принципом оплати роботи, практичними завданнями і результатами.

Ревізія проводиться на підставі наказів державних органів управління. Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та здійснення звітності в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували) кошти і бюджети усіх рівнів; розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.


Аудит є видом підприємницької діяльності, тоді як ревізія являє собою виконавчу діяльність. Контрольно-ревізійний апарат і аудитори використовують під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств однакові методичні прийоми, джерела інформації, зокрема, законодавчі і нормативно-правові акти, первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, баланс і звітність.

Правове регулювання ревізії та аудиту також різне.

Аудит як незалежна форма контролю добровільно обирається власником, котрий формулює питання, на які аудитори мають дати обґрунтовані висновки для подальшого удосконалення роботи підприємства.

Кредитори, акціонери, засновники, власники цінних паперів та інші суб'єкти зацікавлені, щоб перевірка достовірності звітності була проведена належним чином, щоб правильно були нараховані і сплачені податки до бюджету, бо в тому разі, якщо виникнуть конфліктні ситуації з податковою адміністрацією, вони матимуть надійний захист в особі аудитора або аудиторської фірми.

Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями, а й організаційними формами проведення. Аудит виконують незалежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підприємницьку діяльність, мають сертифікат і включені до Національного реєстру на проведення аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур. Аудитор і аудиторські фірми несуть відповідальність перед зовнішніми споживачами (акціонерами, кредиторами) щодо якості зробленого висновку згідно з укладеним договором і чинним законодавством.

Суттєвою відмінністю аудиту від ревізії є не тільки перелік виявлених недоліків, а й детальні вказівки аудитора щодо того, як їх виправляти.

Предмет, метод і об'єкти аудиторської діяльності

Одним із важливих питань загальної теорії аудиту є визначення його предмета. Виходячи з загального положення про предмет науки, можна зробити висновок, що визначення предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.


Аудит як складова економічного контролю виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якості випущеної продукції, достовірності відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільно необхідного продукту.

Метод аудиторської діяльності. Метод – шлях пізнання, дослідження. Загальний метод пізнання – діалектика. Метод – це спосіб дослідження явищ, процесів, створених людиною систем та сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається.

В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія, вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо.

За останні роки в науку увійшли методичні прийоми соціології, математичної логіки, теорії та інформації. Систематичні завдання і мистецтво аудиторів полягає в тому, щоб застосовувати під час проведення аудиторських послуг найефективніші методичні прийоми для успішного виконання поставлених завдань.

У межах загального діалектичного методу застосовуються дедуктивні та індуктивні методи. При індуктивному методі об'єкт вивчають, поступово переходячи від малого, часткового до загального. Загальні положення при цьому ґрунтуються на багатьох фактах.

Дедуктивний метод, який передбачає логічне виведення конкретних положень із загальних, використовують при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства для оцінки напрямку й ефективності системи управління, в межах якої діє об'єкт. А для оцінки окремих господарських операцій, розв'язання різних локальних завдань використовується в основному індуктивний метод.


Об'єкти аудиторської діяльності. Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі і взаємопов'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно.

Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками. До об'єктів аудиту, зокрема, відносять:


  • установчі документи організації (підприємства), які визначають відносини регулювання її (його) фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу;

  • розрахунки з оплати праці;

  • ресурси – засоби і предмети праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи;

  • господарські процеси – економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.;

  • економічні результати діяльності;

  • організаційні форми управління;

  • методи управління – системи стимулювання, внутрішньовиробничий госпрозрахунок;

  • функції управління – планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін.

Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі.

Минулий стан об'єкта аудиту оцінюється тоді, коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів.

Фактичний (теперішній) стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання.


Оцінка майбутнього стану об'єкта – результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління.

Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, які вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.



следующая страница >>