litceysel.ru
добавить свой файл
1 2


управління капіталом підприємства на основі узгодженості його складових


Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)


ЗМІСТ


Вступ

3

Розділ 1 Теоретичні основи управління капіталом

підприємства

11

1.1. Сутність та зміст поняття „капітал підприємства”

11

1.2. Капітал підприємства як об’єкт управління

26

1.3. Засади управління капіталом підприємства з урахуванням узгодженості його складових

40

Висновки до розділу 1

65

Розділ 2 формування системи показників та засобів оцінки управління капіталом ПІДПРИЄМСТВА

68

2.1. Формування груп показників аналізу та оцінки кругообігу капіталу підприємства

68

2.2. Факторний аналіз функціонування капіталу підприємства

91

2.3. Побудова інтервальних шкал для оцінки показників кругообігу капіталу підприємства


109

Висновки до розділу 2

123

Розділ 3 Методичне забезпечення управління капіталом підприємства з урахуванням узгодженості його

складових

125

3.1. Методичний підхід до оцінювання ефективності управління капіталом підприємства

125

3.2. Обґрунтування вибору виду управління капіталом підприємства

149

3.3. Врахування узгодженості складових капіталу в процесі управління ним

167

Висновки до розділу 3

191

ВИСНОВКИ

194

ДОДАТКИ

200

Список використаних джерел

300

вступ

Актуальність теми дослідження. Важливим стратегічним завданням соціально-економічного розвитку України є становлення потужного національного капіталу. Вагому частку в реалізації зазначеного стратегічного пріоритету займає капітал підприємницьких структур. Саме від налагодження розширеного відтворення капіталу мікрорівня та успішного подолання кризових явищ у роботі підприємств залежать процеси формування капіталу на національному рівні. Досягти цього можна тільки за умови ефективного управління капіталом як на макрорівні, так і на рівні окремого підприємства. Одним із важливих внутрішніх чинників підвищення ефективності кругообігу капіталу є узгодженість взаємодії складових, що утворюють його структуру. Оскільки взаємодія складових капіталу підприємства забезпечується сферою управління, то й узгодженість їх функціонування має бути врахована у процесі управління. Проте на сучасному етапі фактор узгодженості функціонування фізичного, фінансового та інтелектуального капіталів підприємства знаходиться в більшості випадків поза увагою вчених, що зумовлює переважання поелементного під­ходу до управління капіталом і значно знижує його ефективність.


Вагомий науковий внесок у дослідження питань, пов’язаних з управлінням капіталом підприємств, здійснили класики та неокласики світової економічної думки: А. Сміт, Д. Рікардо, Т. Мальтус, Дж. Міль, К. Маркс, Е. Бем-Баверк, А. Маршалл, Дж. Кларк, І. Фішер, Дж. Хікс, а також провідні вітчизняні та зарубіжні вчені сучасності: І. Балабанов, Ю. Воробйов, Д. Ван Хорн і Д. Ваховач, Н. Дучинська, М. Кизим, В. Ковальов, О. Любунь, Ф. Модільяні та М. Міллер, І. Яремко присвятили свої праці дослідженню фінансового капіталу; Е. Брукінг, О. Гапоненко, О. Грішнова, Л. Едвінсон і М. Мелоун, О. Кендюхов – інтелектуального; І. Бланк, А. Грязнова, М. Дороніна, С. Козьменко – фізичного та фінансового капіталів.

Однак аналіз зазначених робіт показав, що питання управління сукупним капіталом підприємства як відкритою складною системою в його цілісності з урахуванням взаємозв’язку, взаємозалежності й узгодженості функціонування фізичної, фінансової та інтелектуальної складових недостатньо розроблені. Необхідність подальшого дослідження окреслених проблем з метою забезпечення ефективного управління капіталом вітчизняних підприємств зумовила вибір теми дисертаційного дослідження та його актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківського національного економічного університету. Основу дисертації становлять теоретико-методичні розробки автора, які є складовими частинами науково-дослідної роботи за темою "Розробка методичного забезпечення управління економічним і соціальним розвитком промислових підприємств та наукових установ" (номер державної реєстрації 0108U001693), за якою автором розроблено підрозділи: "Визначення факторів впливу функціонування капіталу підприємств та організацій на їх економічний і соціальний розвиток"; "Факторний аналіз впливу функціонування капіталу підприємства на економічний і соціальний розвиток промислових підприємств"; "Методика оцінювання функціонування капіталу підприємства як інструмент визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку промислових підприємств".


Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є узагальнення та розвиток науково-теоретичних положень, розробка й обґрунтування методичного забезпечення і практичних рекомендацій щодо врахування узгодженості складових капіталу промислових підприємств у процесі управління для підвищення ефективності його функціонування.

Для досягнення мети в дисертації поставлено й вирішено такі завдання:

визначити сутність, структуру та властивості капіталу підприємства;

обґрунтувати необхідність урахування узгодженості складових капіталу під­приємства для підвищення ефективності управління ним;

здійснити подальший розвиток базисних положень, системи принципів та послідовності дій управління капіталом підприємства з урахуванням узгодженості його складових;

обґрунтувати склад показників аналізу та оцінки кругообігу капіталу підприємства, виявити фактори функціонування капіталу підприємств та побудувати інтервальні шкали оцінки показників його кругообігу;

розробити методичний підхід до оцінювання ефективності управління капіталом підприємств та обґрунтувати вибір виду управління ним;

виявити залежність ефективності функціонування капіталу підприємства від рівня узгодженості його складових та розробити відповідне методичне забезпечення.

Об’єктом дослідження обрано процес управління капіталом підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні положення, методи, методичне забезпечення процесу управління капіталом машинобудівних підприємств з урахуванням взаємозв’язку й узгодженості його фізичної, фінансової та інтелектуальної складових.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять теоретичні положення сучасної економічної теорії та теорії управління, розробки зарубіжних і вітчизняних вчених щодо управління капіталом підприємства. Для досягнення визначеної мети та розв’язання поставлених у роботі завдань було використано систему загальнонаукових, спеціальних і міждисциплінарних методів дослідження: структурно-логічний аналіз – для формування логіки та побудови структури дослідження; графічний – для наочного зображення статистичного матеріалу і схематичного подання основних теоретичних та практичних положень дисер­таційної роботи; теоретичне узагальнення та історико-економічний аналіз – для визначення сутності капіталу підприємства; системний підхід, методи аналізу й синтезу – для розкриття структури, організації та властивостей системи "капітал під­приємства", а також для обґрунтування базисних положень і системи принципів управління капіталом підприємства; формалізації – для побудови алгоритмічної пос­лідовності дій управління капіталом підприємств, для розробки методичного підходу до оцінювання ефективності управління ним; теоретичне узагальнення та сис­темно-структурний аналіз – для формування сукупності показників оцінки й аналізу кругообігу капіталу підприємства; багатовимірний статистичний аналіз – для виявлення факторів функціонування капіталу; математичної статистики – для побудови інтервальних шкал оцінювання кругообігу капіталу підприємства; експертних оцінок та анкетування – для визначення координат точок критичної нерівноваги, кризи та рівноваги у просторі станів капіталу підприємства; регресійний аналіз – для виявлення впливу узгодженості складових капіталу підприємства на ефективність його функціонування.


Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти України з питань функціонування суб’єктів господарювання, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, праці зарубіжних та вітчизняних учених, річні звіти машинобудівних підприємств Харківської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні та науковому обґрунтуванні теоретичних положень і методичного забезпечення управління капіталом промислового підприємства, а саме:

вперше:

доведено вплив узгодженості функціонування фізичної, фінансової та інтелектуальної складових капіталу промислового підприємства на його кругообіг і запропоновано тактики управління капіталом з урахуванням ефективності функціонування, взаємозв’язку та узгодженості його складових. Застосування запропонованого підходу дозволяє обґрунтовано формувати короткотермінову економічну політику управління капіталом підприємства та підвищувати ефективність його кругообігу;

удосконалено:

визначення поняття "капітал підприємства", що, на відміну від існуючих, ураховує одночасне існування фізичної, фінансової та інтелектуальної складових і їх постійний взаємозумовлений рух, що дає можливість у процесі управління врахувати специфічні характеристики кожної з них та підвищити ефективність функціонування капіталу підприємства;

склад показників аналізу та оцінки кругообігу капіталу, що відрізняється від існуючих урахуванням фаз залучення, розміщення й використання кожної його складової і дозволяє проаналізувати та оцінити результати функціонування капіталу промислового підприємства як за фазами кругообігу, так і за складовими;

методичний підхід до оцінювання ефективності управління капіталом машинобудівного підприємства на основі побудови інтегрального показника шляхом застосування шкального вимірювання асиметрично розподілених даних, що, на відміну від існуючих, ураховує рівень ефективності функціонування капіталу, рівень досягнення запланованих результатів управління та дозволяє виявити порушення у функціонуванні капіталу як за його складовими, так і за фазами кругообігу, а також обґрунтовано обрати вид управління капіталом;


дістали подальшого розвитку:

визначення структури, організації та властивостей капіталу підприємства з позиції системного підходу до управління ним, що, на відміну від існуючих, розкриває зміст і структуру складових капіталу, доповнює процес кругообігу капіталу інтелектуальною функціональною формою та відповідними стадіями кругообігу;

базисні положення управління капіталом промислового підприємства щодо принципів управління, які, на відміну від існуючих, ураховують принципи етики, синергетики, екології, та щодо послідовності дій управління капіталом підприємства, яка, на відміну від попередніх досліджень, доповнена етапами: оцінювання наближеності капіталу підприємства до критично неврівноваженого стану; проходження біфуркаційної точки; виявлення та ідентифікації можливих атракторів функ­ціонування й розвитку; корегування властивостей капіталу, що відповідають параметрам атрактора, – і враховує, таким чином, рівноважний та нерівноважний стани функціонування капіталу, передбачає адаптаційний і біфуркаційний механізми його розвитку, що уможливлює побудову ефективної системи управління капіталом підприємства на єдиній структурованій основі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в удосконаленні процесу управління капіталом підприємства та підвищенні ефективності його функціонування за допомогою реалізації методичного забезпечення, яке дозволяє детально проаналізувати і здійснити узагальнену оцінку кругообігу капіталу, своєчасно реагувати на негативні відхилення та приймати управлінські рішення щодо їх подолання, отримати об’єктивну інформацію щодо рівня ефективності процесу управління капіталом підприємства, виявити недоліки у плануванні і проблеми у функціонуванні не тільки сукупного капіталу, а й окремих його структурних частин на стадіях залучення, розміщення й використання, обґрунтовано здійснити вибір виду управління

капіталом підприємства, виміряти рівень узгодженості складових капіталу підприємства, виявити і за допомогою тактик управління подолати дисбаланс у функ­ціонуванні капіталу та підвищити загальний рівень ефективності формування й використання сукупного капіталу промислових підприємств.


Практичні результати дисертаційної роботи використовуються в діяльності ВАТ "Чугуївський завод паливної апаратури" (довідка №200/34 від 12.03.2008 р.), ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (довідка №60/127 від 18.03.2008 р.), ВАТ "Світло шахтаря" (довідка №118/46 від 27.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, винесені на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, виконаних у співавторстві, використані положення, що є результатом особистого дослідження автора.

Внесок автора в роботи, опубліковані у співавторстві, полягає в такому: запропоновано розподілити принципи управління капіталом підприємства на загальні та часткові й доповнити сукупність загальних групами принципів аксіології, етики та синергетики []; уточнено принцип вибору критерію усереднення значень показників для формування їх шкального вимірювання та запропоновано використовувати 10-інтервальну шкалу стенів, що кореспондує з довгостроковим рейтингом Національної рейтингової шкали України []; представлено економічну інтерпретацію узагальнених факторів та їх взаємозв’язок зі структурою капіталу підприємства [].

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором на 12 науково-практичних конференціях, зокрема таких: Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів "Сучасні економічні проблеми розвитку промислових підприємств", 14 – 15 квітня 2006 р., м. Харків; ІІ Міжнародна науково-практична конференція "Дні науки – 2006", 17 – 28 квітня 2006 р., м. Дніпропетровськ; VІІІ Всеукраїнська науково-дискусійна конференція "Інвестиційні ресурси відтворювальних процесів в умовах глобалізації економіки", 29 червня – 2 липня 2006 р., м. Феодосія; Всеукраїнська науково-практична конференція "Інтеграційні процеси та розвиток фінансової системи України", 29 – 30 листопада 2006 р., м. Харків; ІІІ Міжнародна науково-практична конференція аспірантів та студентів "Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах глобалізації", 21 – 23 березня 2007 р., м. Сімферополь; Міжнародна науково-практична конференція вчених та спеціалістів "Інтеграційні процеси та соціально-економічний розвиток", 25 – 26 квітня 2007 р., м. Сімферополь; ІV Міжнародна науково-теоретична конференція молодих вчених та студентів "Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери", 7 – 8 червня 2007 р., м. Донецьк; ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення", 4 – 6 жовтня 2007 р., м. Ялта; Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності в умовах глобалізації економіки", 3 – 6 жовтня 2007 р., м. Ужгород; Міжнародна науково-практична конференція "Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності", 4 – 7 жовтня 2007 р., м. Алушта; Міжнародна науково-практична конференція "Фінансові ринки та інститути", 7 – 8 грудня 2007 р., м. Харків; Міжнародна науково-практична конференція "Європейська наука XXI століття – 2008", 16 – 31 квітня 2008 р., м. Дніпропетровськ.


Публікації. Положення та найвагоміші результати дисертаційної роботи опубліковано у 18 наукових роботах загальним обсягом 7,15 ум.-друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить 5,95 ум.-друк. арк.: 9 статей у наукових фахових виданнях (6 одноосібних, 3 у співавторстві), 9 тез та матеріалів конференцій.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА



    1. Сутність та зміст поняття „капітал підприємства”



Ефективне функціонування підприємства, як провідної ланки мікроекономіки, залежить від багатьох чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх. Головним серед останніх можна назвати капітал підприємства, що виступає фактором виробництва, джерелом доходу, інвестиційним ресурсом і є важливою ланкою відтворювального процесу. Капітал є фундаментальним, складним, багатоаспектним, і в силу цього не достатньо дослідженим економічним явищем. Як зазначає П.Самуельсон „теорія капіталу являє собою один з найбільш складних розділів мікроекономічного аналізу” [, с. 65], а з точки зору В.С. Пономаренка, найбільш непізнаним об’єктом дослідження є капітал як самозростаюча вартість [, c. 186].

Хоча історія наукового дослідження категорії „капітал” досить тривала, проте універсального підходу до її визначення не існує, що пояснюється складністю та динамічністю капіталу: змінювались соціально-економічні умови функціонування господарств різних епох, так само змінювались та розвивались капітал і, відповідно, наукові підходи щодо розуміння капіталу. Отже, важливим елементом та науковим підґрунтям з’ясування економічної сутності капіталу підприємства є аналіз еволюції поглядів на категорію „капітал”, який дозволить з’ясувати сутність та зміст поняття „капітал підприємства” у теперішніх економічних умовах з урахуванням історичного, системного та структурного підходів, що не завжди враховується сучасними авторами.

Так, Ю.М. Воробйов здійснює детальний, але недостатньо послідовний опис історичної еволюції категорії „капітал” без структурування зазначених ним концепцій та виокремлює лише два підходи до визначення капіталу підприємства: фінансовий та економічний [, c. 90-104]. Проте фінанси і як явище, і як система відносин є частиною економіки. Тому з’ясовуючи економічну сутність капіталу, можна лише сказати, що фінансовий капітал є підвидом капіталу взагалі, оскільки за природною ознакою капітал поділяють на фінансовий, фізичний та інтелектуальний або за класифікацією Ю.М. Воробйова – на фінансовий, матеріальний та нематеріальний [, c. 126].


А.Г. Грязнова зазначає, що „категорія капіталу виникла та розвивається разом із капіталістичною системою господарювання” і починає розгляд еволюції поглядів на капітал з вчення меркантилістів, яких називає „першовідкривачами” [, с. 215]. Проте, на думку більшості вчених, першими дослідниками капіталу є Аристотель (IV ст. До н.е.), Авіцена (Х-ХІ ст.), Фома Аквінський (ХІІІ ст.) та інші давньогрецькі, давньоримські та середньовічні діячі [; ; ; ; ; ; ; ; ; ]. Також слід підкреслити, що ані меркантилісти, ані пізніші фізіократи ще не вживали термін „капітал”, а в його сучасному значенні використовували терміни „гроші”, „багатство”, „аванси” [, с.15; , c.22-53; , c. 34-58]. Починаючи з концепції меркантилістів, А.Г. Грязнова аналізує всі існуючі теорії капіталу, проте їх представлення не є достатньо структурованим.

Богачова Г.Н., Денисов Б.А. обмежуються розглядом декількох концепцій капіталу, не розглядаючи теорію всеосяжного капіталу І.Фішера, теорії людського та інтелектуального капіталу []. Аналогічно Сисоєв С.А. [], Косінський Р.А [] не досліджують дві останні теорії. Отже, аналіз сучасних досліджень, присвячених еволюції поглядів на капітал показав, що в більшості випадків відсутні систематизація та структуризація підходів та теорій, що не дозволяє сформувати цілісне уявлення про сутність капіталу та його розвиток. Тому слід проаналізувати теорії капіталу з позиції виділених вище історичного, системного і структурного підходів.

Узагальнюючи дослідження авторів [; ; ; ; ; ], можна представити наступний перелік основних теорій капіталу:

грошова теорія меркантилістів;

натуралістична теорія класичної школи політекономії;

теорія К.Маркса;

теорія всеосяжного капіталу І. Фішера;

теорія фінансового капіталу монетаристів;

теорія людського капіталу;

теорія інтелектуального капіталу.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы


воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


На даний момент не існує єдиного розуміння сутності синергетики. Узагальнюючи підходи різних шкіл і вчених, можна виділити наступні:


  1. парадигма – система теоретичних, методологічних та аксіологічних установок, що прийняті як зразок для розв’язання наукових задач та приймаються більшістю науковців[; ; ; – ];

  2. загальнонаукова теорія, що лише формується, тобто як теорія дисипативних структур І. Пригожина, теорія систем, що самоорганізуються, Г.Хакена, теорія перехідних процесів, теорія взаємоперетворення хаосу і порядку тощо [; , ; ; ];

  3. низка часткових наукових теорій (у фізиці, хімії, біохімії, біології, медицині, соціології, психології тощо, об’єднаних ідеями нелінійності, відкритості, перехідності, нерівноважності процесів, що протікають в системах) [, ];

  4. підхід у наукових дослідженнях [; ; ; ];

  5. новий світогляд, що стверджує пріоритет становлення над буттям, нелінійності над лінійністю, а також перехідних, нестабільних, фрактальних форм і образів [; ; ; ];

  6. псевдонаука – сукупність хибних ідей, що без доведення та обґрунтування приймаються і розробляються науковцями [; ; ].

В даній роботі під синергетикою розуміється загальнонаукова теорія, об’єктом дослідження якої є системи будь-якої природи з певними характеристиками, а предметом – принципи, механізми, форми, універсальні закони й закономірності еволюції та самоорганізації цих систем. Таке розуміння синергетики не заважає застосовувати її в якості наукового підходу, що передусім враховує самоорганізаційні тенденції функціонування досліджуваної сисетми, а отже спирається на досягнення синергетики, її базисні правила і принципи.

Як вже зазначалось, єдиної загальновизнаної теорії синергетики не існує, але щодо її основних ідей серед вчених протиріч немає. Стисло загальні положення синергетики можна представити наступним чином:


  1. Об’єктом дослідження є складні, нелінійні, відкриті, нестабільні системи, в яких відбуваються якісні зміни, виявляються емерджентно нові якості, виникають просторові, часові, просторово-часові або функціональні структури, що можуть біти впорядкованими та хаотичними.

  2. Система та її складові є динамічними утвореннями.

  3. Розвиток системи має нелінійний характер, протікає шляхом зростання складності й упорядкованості і є чергуванням двох основних фаз: перша фаза – це еволюційний розвиток з передбачуваними лінійними змінами, що підводять у підсумку систему до певного нестійкого, а потім і критичного стану (точки біфуркації); друга фаза – стрибкоподібний вихід з критичного стану і перехід у новий близький до стійкого стан з більшим ступенем складності й упорядкованості.

  4. Вибір напрямку розвитку після точки біфуркації є випадковим і незворотнім, тобто існує велика кількість шляхів розвитку системи.

  5. Конкретна система існує в середовищі, що є її субстратом, тобто основою, в якій утворилась та розвивається система.

  6. Середовище – це сукупність складових об’єктів, що знаходяться в динаміці. Взаємодія досліджуваних об’єктів характеризується як близькодія – контактна взаємодія. У складі системи реалізується дальня дія – опосередкована (інформаційна) взаємодія.

  7. Розрізняють процеси організації та самоорганізації. Загальною їх ознакою є підвищення порядку внаслідок протікання процесів, протилежних встановленню динамічної рівноваги незалежно взаємодіючих елементів середовища (також віддалення від хаосу за іншими критеріями). Організація на відміну від самоорганізації може характеризуватися утворенням однорідних стабільних статичних структур.
  8. Базовими принципами самоорганізації є виникнення і посилення порядку через флуктуації – випадкові відхилення параметрів стану системи від середніх значень, а також позитивний зворотний зв’язок – накопичення і підсилення змін у системі, що зумовлює виникнення нового порядку і структури.


  9. Результатом самоорганізації є виникнення, взаємодія, а також взаємна сумісна дія (кооперація) динамічних об’єктів (підсистем) більш складних з інформаційної точки зору, ніж елементи, з яких вони виникають.

  10. Спрямованість процесів самоорганізації зумовлена внутрішніми властивостями об’єктів у їх індивідуальному та колективному прояві, а також впливом з боку середовища, в якому міститься система.

  11. Поведінка елементів (підсистем) в цілому не є жорстко детермінованою.

  12. Процеси самоорганізації протікають поруч з іншими процесами, зокрема протилежно спрямованими, і можуть або переважати останні (прогрес), або поступатися їм (регрес).

  13. Процеси руйнування і утворення, деградація та еволюція систем щонайменше рівноправні.

  14. Процеси творення (самоорганізації, зростання складності) мають єдиний алгоритм незалежно від природи систем, у яких вони відбуваються. [; , с. 68; ; , c. 47-58; , c. 334-335; , c. 55].

Ідеї, пов’язані з синергетикою, почали з’являтися в економічній теорії як і в більшості гуманітарних наук в 1960-х роках, тобто до появи цілісної концепції. Увага економістів передусім була спрямована на додатній синергетичний ефект, а предметом досліджень виступали його характеристики, фактори та методи досягнення, що вивчалися з позиції стратегічного менеджменту. Синергетичний ефект виступав вирішальним фактором і кінцевою метою у разі прийнятті рішень про злиття і поглинання. І сьогодні західними економістами основними методами його досягнення вважаються інтеграція, маркетингові технології, трансферти ноу-хау, ефект масштабу, корпоративний брендінг тощо. Зазначеним питанням присвячені роботи І. Ансоффа „Синергізм і ресурси” (1965), Х.Ітамі „Мобілізація невидимих активів” (1980), Р.Баззел „Інтеграційні стратегії для групи компаній” (1983), Дж.Уеллс „В пошуках синергізму” (1984) та ін.

Визнаючи надзвичайну важливість досягнень вищезазначених та багатьох інших вчених, слід зауважити, що ними досліджувався лише один з синергетичних аспектів функціонування підприємств, а економічна система розглядалась з точки зору традиційної економічної теорії, що говорить про обмеженість поглядів, яка була спричинена об’єктивними причинами – насамперед відсутністю відповідної теорії, що надавала б можливість системно вивчати економічні явища з синергетичної точки зору.

Застосування синергетичної методології в економіці в сучасному її розумінні почалося в наприкінці 90-х років, що знаменувалось появою низки фундаментальних наукових робіт [; ; ; ; -], які поклали початок розвитку синергетичної економіки, так званої нової економічної теорії, об’єктом дослідження якої є економіка з позиції синергетики.

Як зазначає В.Н. Тарасевич, „в синергетичному категоріальному контексті економіка є відкритою нелінійною дисипативною системою, що самоорганізується, системою, для якої характерними є інтенсивні взаємодії її складових, активний метаболізм, поєднання позитивних та негативних зворотних зв’язків, взаємозв’язок мінливості, спадковості та відбору, тезауруса, детектора і селектора, адаптаційних та біфуркаційних механізмів, чергування аттракторів і гомеостазів” [, c. 11].

Предметом дослідження синергетичної економіки є принципи, механізми, форми, універсальні закони й закономірності економічної еволюції, розвитку та економічної самоорганізації та взаємодії. Застосування ідей синергетики в економіці також пов’язують із виникненням еволюційного менеджменту як напрямку, що стверджує новий підхід до процесу управління, орієнтованого на розпізнання, впровадження і підтримку тенденцій самоорганізації [, c. 3]. Схожий вектор розвитку ідей синергетики має синергетична теорія управління А.А. Колеснікова [-; ].


  1. Для приобретения полной версии работы
  2. воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


  3. наявність зовнішніх та внутрішніх обмежень та вимог щодо характеристик елементів капіталу. В залежності від виду економічної діяльності й форми власності керівні органи висувають певній набір вимог щодо мінімального розміру капіталу, як наприклад, для акціонерних товариств незалежно від виду діяльності або для банківських та страхових установ, щодо величини співвідношення власного та залученого капіталу, величини грошових коштів, заробітної плати тощо.

Зазначені властивості капіталу підприємства можна назвати загальними, але капітал окремого підприємства може мати низку специфічних, властивих тільки йому властивостей. Як було зазначено вище, властивості капіталу підприємства визначають його функціонування, отже, щоб здійснити управлінський вплив на функціонування капіталу підприємства, слід вплинути на його властивості. Проте властивості є досить абстрактною категорією, тому в процесі управління використовують величини, що характеризують властивості, – це параметри і показники. Розглянемо відмінності між параметрами та показниками.

Існує декілька визначень поняття „параметр”. Так, параметр в математиці, – величина, числове значення якої дозволяє виділити окремий елемент з множини елементів такого ж роду. Параметр з технічної точки зору – величина, яка характеризує яку-небудь основну властивість процесу, явища або системи [, с. 978]. Параметром в економіці називають величину, яка істотно впливає на економічні процеси, або величину, значення якої постійне у залежності, що аналізується, в межах розв’язку задачі [, c. 696].

Показник – це кількісна характеристика певної властивості соціально-економічних об’єктів і процесів, якісно визначена величина, що є результатом виміру чи розрахунків [, с. 786]. Виходячи з визначень, наведених вище, основною відмінністю між параметром і показником є той факт, що параметри характеризують основні властивості, що істотно впливають на функціонування, а показники є характеристикою будь-яких властивостей, аспектів властивостей і можуть бути співвідношенням параметрів.


З точки зору управління, управлінська дія, управлінський вплив здійснюється на керований параметр об’єкту управління, а показник є інформаційною базою здійснення такого управлінського впливу [; ].

Взаємозв’язок властивостей, параметрів, функцій та показників функціонування представлено на рис. 2.1.





Рис. 2.1. Взаємозв’язок властивостей, параметрів, функцій та показників функціонування з точки зору управління


Як показано на рис. 2.1 сутність об’єкту управління можна простежити через його властивості та функції, причому функціонування об’єкту управління є похідним по відношенню до його властивостей. Основними характеристиками властивостей об’єкту управління є параметри, які можуть бути керовані і некеровані, тобто такими, що піддаються та не піддаються управлінню. Кількісною характеристикою функціонування об’єкту управління є показники функціонування, які з метою здійснення управління мають відповідати керованим параметрам. Таким чином, слід визначити взаємозв’язок між властивостями, функціями та параметрами капіталу, на основі яких будуть формуватися показники аналізу та оцінки функціонування капіталу підприємства. Для цього були згруповані відповідним чином властивості, функції та параметри капіталу підприємства (табл.2.1).

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


2.2. Факторний аналіз функціонування капіталу підприємства

Управління капіталом підприємства пов’язано з встановленням, описом та аналізом внутрішніх закономірностей його формування, розміщення та використання. Зовнішній прояв дії закономірностей функціонування капіталу підприємства виражається в зміні часткових показників, що характеризують стан капіталу підприємства на певний момент часу. Взаємозв’язки, що на практиці спостерігаються у зміні великої кількості окремих часткових показників, підтверджують дію певної кількості факторів, що впливають на кінцеві показники функціонування капіталу [, c. 134], тому розкриття факторів дозволяє вирішити декілька проблем. По-перше, це перехід від великої кількості часткових показників до меншої кількості факторів без втрати змістовної інформативності, по друге, підтвердження структури запропонованої сукупності показників, що характеризують капітал підприємства, по-третє, оцінка якості сформованих груп показників.


Виявити внутрішні фактори функціонування капіталу підприємства можна за допомогою сучасних методів багатовимірного статистичного аналізу. У випадку аналізу складних соціально-економічних процесів та явищ дослідник стикається з багатовимірністю їх описання, тобто необхідністю врахування під час аналізу великої кількості показників. Деякі ознаки взаємопов’язані і значною мірою дублюють один одного. В той самий час показники лише у непрямій формі відображають найбільш суттєві, але такі, що не піддаються безпосередньому спостереженню та вимірюванню внутрішні, приховані властивості явищ. В таких ситуаціях природною є спроба сконцентрувати інформацію шляхом виразу великої кількості вихідних ознак через меншу кількість більш інформативномістких внутрішніх характеристик явищ. При цьому припускається, що найбільш місткі характеристики є найбільш суттєвими, визначними. Методи факторного аналізу покликані на здійснення саме такого стискання інформації [; ; ].

Сутність методів факторного аналізу полягає в переході від опису деякої множини досліджуваних об’єктів, що задається великою кількістю вимірюваних ознак, до опису меншим числом максимально інформативних латентних змінних, що відображають найбільш суттєві властивості явища. Такі змінні називаються факторами. Відомо, що факторний аналіз не потребує апріорного поділу змінних на залежні та незалежні, адже всі змінні розглядаються як рівноправні [; ]. Важливою відмінною особливістю факторного аналізу є можливість одночасного дослідження як завгодно великого числа взаємопов’язаних змінних. В факторному аналізі немає припущення щодо „незмінності всіх інших умов”, яке притаманне багатьом іншим методам статистичного аналізу [].

Арсенал методів факторного аналізу досить багатий. Разом із тим єдність методів факторного аналізу базується на загальній ідеї побудови метода. Ця ідея полягає у наступному. Тим чи іншим способом формалізується уявлення про те, що необхідно для того, щоб дана система вихідних параметрів вважалась добре представленою (описаною) з допомогою деякої системи факторів. Для цього будується критерій (іноді послідовність критеріїв), значення якого можна визначити, як тільки отримано матрицю факторних навантажень. Значення критерію відображає ступінь якості представлення системи вихідних параметрів даною системою факторів. Після того як такий критерій побудовано, задача про находження матриці факторних навантажень постає як задача екстремізації побудованого критерію [, с. 6-7].


Таким чином, факторний аналіз з формальної точки зору – це передусім декілька критеріїв якості матриці факторних навантажень і набір алгоритм пошуку екстремумів цих критеріїв. Майже всі алгоритми факторного аналіз – це ітераційні процедури пошуку екстремуму [, с. 6 – 7].

В залежності від поставлених задач дослідження слід використовувати або розвідувальний або конфірматорний факторний аналіз. Розвідувальний факторний аналіз використовується, коли необхідно віднайти фактори, а конфірматорний факторний аналіз – коли слід оцінити ступінь правдоподібності факторної моделі [, с. 39]. В нашому випадку будемо використовувати розвідувальний факторний аналіз. Як вже зазначалось вище, факторний аналіз має низку методів. Вибір методу проведення факторного аналізу залежить від поставлених задач.

На жаль, серед вчених немає єдності щодо рекомендацій використання того чи іншого методу факторного аналізу. Більше того, різні автори по-різному класифікують методи, що передусім стосується метода головних компонент. На рис. 2.3 представлена загальна структурно-логічна схема проведення факторного аналізу, яка була сформована відповідно до досліджень авторів [].

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.





Рис. 2.5. Схема взаємозв’язків складових, показників оцінки кругообігу і факторів функціонування капіталу підприємства

Як бачимо на рис. 2.5 добре простежується, що вихідні показники було трансформовано у 8 факторів без значних втрат інформативності вибірки. Також суттєвим є той факт, що, з одного боку, вихідні показники, які характеризують функціонування конкретного підвиду капіталу вносять найістотніший вклад у формування факторів, тобто фактори утворились таким чином, що відповідають структурі капіталу, а з іншого боку, два фактори у своєму складі мають показники, що характеризують не одну, а декілька складових капіталу. Так, фактор достатності та ефективності розміщення капіталу в основному визначається трьома показниками, що характеризують фізичний оборотний капітал, та показником дохідності інвестицій; рівень оновлення та ефективності капіталу утворюється шістьма показниками, чотири з яких характеризують фізичний капітал, п’ятий (ефективність використання праці) характеризує інтелектуальний капітал, а шостий, рентабельність власного капіталу, – фінансовий капітал, тобто фактори не тільки відповідають внутрішній структурі капіталу, а й відображають взаємодію його складових.


Таким чином, основні завдання факторного аналізу функціонування капіталу було виконано. По-перше, відбулося скорочення розмірності простору ознак, адже ми отримали вісім узагальнених факторів замість 27 вихідних показників. По-друге, узагальнені фактори утворилися таким чином, що відповідають структурі капіталу підприємства, а також відображають взаємодію його складових.


2.3. Побудова інтервальних шкал для оцінки показників кругообігу капіталу підприємства



Прийняття обґрунтованих рішень в управлінні, спрямованих на позитивні результати, можливе за умови здійснення відповідного аналізу та оцінки функціонування капіталу підприємств. Для здійснення такого аналізу та надання змістовної інтерпретації необхідною є процедура порівняння результатів аналізу із певними стандартами або нормативними значеннями показників, що має спиратися на єдину інформаційну та законодавчу базу. На жаль, в Україні на сьогодні не має чітких стандартів та вимог до показників формування, розміщення та використання капіталу підприємств, хоча певні спроби створити такі нормативи велися протягом десяти останніх років, про що свідчать відповідні нормативні акти [-; ]. Проте жодна із затверджених на національному рівні методик не дає чіткої інформації щодо нормативних значень показників, і вказує тільки на те, що приймати за позитивну тенденцію: збільшення чи зменшення відповідного показника. Необхідні нормативи, адекватні сучасному етапу розвитку української економіки, відсутні також і в роботах провідних вітчизняних та зарубіжних вчених [; ; ; ; ;; ; ; ]. Отже, основною невирішеною проблемою є відсутність єдиної бази для порівняння показників функціонування капіталу, що унеможливлює проведення його оцінки.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

ить від багатьох факторів, в тому числі й психічних особливостей людини [, c. 141]. Найбільший внесок в теорію шкалірування здійснили С. Клігер [], В. Лупандін [; ], В. Мельников та Л. Ямпольський [], Ю. Патругін [], О. Сидоренко [], С. Стівенс [].


Шкалірування є методом моделювання явищ за допомогою числових систем і представляє собою процес побудови шкали показника за визначеними правилами [, с. 382]. Проводиться шкалірування в декілька етапів: 1) створення емпіричної системи проявів досліджуваних систем та фіксація типів відносин між ними; 2) аналіз даних, в залежності від результатів якого будується числова система, що є основою одного з типів шкал [, с. 382].

В даній роботі досліджуваними об’єктами є 20 машинобудівних підприємств Харківської області; емпіричною системою їх проявів є система з 27 показників, що характеризують кругообіг капіталу підприємств.

Наступний крок – вибір типу шкали. Всі шкали вимірювання поділяють на дві групи: метричні та неметричні шкали. Групу неметричних шкал представляють номінативні – це шкали, що класифікують за назвою, яка кількісно не вимірюється, та порядкові – шкали, що класифікують за принципом „більше – менше” [, c. 12-13]. Група метричних шкал складається з інтервальних шкал, які передбачають наявність певної точки відліку та введення рівності або нерівності інтервалів між елементами досліджуваного ряду, та шкал відносин, що відрізняються від попереднього типу тим, що нульова точка обирається не довільно, а вказує на повну відсутність вимірюваної властивості у об’єкта та класифікують об’єкти пропорційно ступеню виразності вимірюваної властивості [, c. 6; , с. 20].

Оскільки показники кругообігу капіталу є метричними, то і шкала їх вимірювання має бути метричною, а саме – інтервальною. Вибір інтервальної шкали зумовлений тим, по-перше, кожному показнику відповідає своя нульова точка, наприклад, показники рентабельності можуть бути від’ємними, показники структури не можуть бути меншими за нуль і т.д., а по-друге, нульове (або від’ємне) значення показників кругообігу капіталу говорить не про відсутність вимірюваної властивості, як це передбачається при використанні шкали відносин, а характеризує ефективність кругообігу капіталу.


Для побудови інтервальної шкали використовуються відповідно інтервальні методи шкалірування, сутність яких полягає в діленні заданого відрізку значень ознаки на певну кількість однакових частин або частин, що знаходяться в певному кількісному відношенні одна до одної [, с. 9]. Функціональний характер побудови інтервальної шкали полягає в оцінці інтенсивності ознаки [, с. 282], тобто кожному наступному інтервалу значень ознаки відповідає більша її інтенсивність.

Кількість інтервалів, на погляд авторів, доцільно вибрати відповідно Національний рейтинговій шкалі, довгостроковий рейтинг якої має 10 рівнів: від найнижчого uaD до найвищого uaAAA, та шість рівнів у короткостроковому: від uaD до uaК1 [].

Для побудови як шести-, так і десятиінтервальної шкали використовується правило „трьох сигм”, яке говорить про те, що 97,7 – 97,8 % всіх значень ознаки за умови її нормального розподілу знаходиться в діапазоні плюс/мінус трьох значень середнього квадратичного відхилення вибірки від її середнього значення. Шкала будується в одиницях частин стандартного відхилення, яка буде охоплювати весь можливий діапазон інтенсивності ознаки, якщо крайній ліворуч та крайній праворуч діапазони залишити відкритими [, с. 16].

Таким чином, основними кроками побудови інтервальної шкали показників кругообігу капіталу підприємства будуть:


  1. перевірка нормальності розподілу значень показників;

  2. у випадку відповідності нормальному закону розподілу побудова шкали показника за правилом „трьох сигм”, яка матиме діапазон значень ( – 3; + 3);
  3. у випадку відхилення розподілу від нормального закону та наявності асиметрії побудова шкали здійснюється також за правилом „трьох сигм”, але за точку відліку береться або середнє арифметичне, або мода варіаційного ряду, або його медіана [, c. 13], а також використовується коефіцієнт корегування k (формула 2.6 і формула 2.7), запропонований Притулою Н.І. []. У випадку правобічної асиметрії використовується коефіцієнт корегування, розрахований за формулою 2.4, а у випадку лівобічної – формула 2.5.



, (2.4)


де М – медіана розподілу;

Мо – мода розподілу;

n – кількість ділень шкали, розташованих праворуч і ліворуч від медіани.


k = (2.5)


З урахуванням коефіцієнта корегування діапазон значень шкали при правобічній асиметрії становитиме ( – 3k; +3( k+1), у випадку лівобічної асиметрії – ( - 3( k+1); + 3k) [].

Для перевірки значень показників на відповідність нормальному закону розподілу та суттєвості асиметрії у випадку її наявності були розраховані основні параметри розподілу, а саме: середнє арифметичне, середнє квадратичне відхилення, мода, медіана, відносний показник асиметрії, коефіцієнт асиметрії (табл. 2.13)

Таблиця 2.13

Параметри розподілу показників кругообігу капіталу підприємства

Показник


Середнє арифме-тичне

Медіана

Мода

Середнє

квадра-тичне

відхилен-ня

Відносний

показник

асиметрії

Коефіцієнт асиметрії

Кнад.ос.к.

0,1304

0,0616

0,0519

0,1415

0,4862

1,0776

Кон.ос.к.

0,1011

0,0602

0,0560

0,1027

0,3982

1,0495

Продовж. табл. 2.13


Показник

Середнє арифме-тичне

Медіана

Мода

Середнє

квадра-тичне

відхилен-ня

Відносний

показник

асиметрії

Коефіцієнт асиметрії

Кпр.ос.к.


0,0139

0,0016

-0,0643

0,0649

0,1895

0,8213

Квиб.ос.к.

0,1046

0,0927

0,0609

0,0756

0,1574

0,8884

Qос.к.

0,3867

0,4123

0,4285

0,1319

-0,1941

-0,1163

Qтмз

0,5670

0,5519

0,4667

0,1848

0,0817

-0,1193

Ко тмз

3,8243

2,8886

2,2857

3,2455

0,2883

1,2114

ФВ

2,6602

1,7574

1,3636


2,1703

0,4160

0,9518

РВ

1,3838

0,8830

0,7333

1,0042

0,4987

0,7535

Кпк/вк

0,7897

0,3680

0,2858

0,9270

0,4549

1,8926

Кавт.

0,6469

0,7045

0,7250

0,2022

-0,2849

-0,6943

Кконц. пк

0,3470

0,2640

0, 2571

0,2045

0,4059

0,7356

КЛ заг.

2,5922

1,6327

1,3333

2,6952

0,3560

2,7112


КЛ мит.

0,2701

0,0345

0,0257

0,7959

0,2960

3,6031

КЛ швид.

1,1212

0,6136

0,5833

1,7155

0,2959

3,2403

РВК

-0,0098

0,0028

0,0416

0,1272

-0,0991

-0,7415

РПК

0,1480

0,0088

0,0050

0,4196

0,3317

2,3723

ДФІ

0,0230

0,0000

0,0000

0,0467

0,4925

2,3945

Qмарк

0,0321

0,0217


0,0150

0,0227

0,4581

0,8302

Qн.с.

0,0008

0,0000

0,0000

0,0018

0,4444

2,5532

Qнма

0,0182

0,0023

0,0014

0,0378

0,4206

2,5495

Q о.д.

0,8483

0,8317

0,8266

0,0418

0,3971

0,7696

Ко перс.

-0,1688

-0,0991

-0,0714

0,1848

-0,3772

-1,6935

Q прод. іннов.

0,3357

0,3271

0

0,1346

0,0248


5,4712

Пнма

192,91

0,2196

0,1107

820,5724

0,2348

2,4921

Еф тр.

6,8169

5,0196

4,1667

6,5157

0,2758

2,2023

НМ прод.

0,0512

0,0004

0,0000

0,1296

0,3920

3,0499


Як видно з результатів розрахунків, представлених в табл. 2.13, жоден із показників кругообігу капіталу не розподілений симетрично, оскільки відомо, що у випадку симетричного розподілу значення моди, медіани та середнього мають співпадати [, с. 157]. Відносний показник асиметрії дозволяє оцінити бік асиметричності. Якщо відносний показник асиметрії додатній, то асиметрія є правобічною, якщо від’ємний – то лівобічною. У випадку, коли розподіл є симетричним, відносний показник асиметрії дорівнює нулю [, с. 157]. За даними табл. 2 видно, що 4 з 27 показників кругообігу капіталу розподілені із лівобічною асиметрією. Це питома вага основного капіталу, коефіцієнт автономії, рентабельність власного капіталу та коефіцієнт загального обороту персоналу. Характер асиметрії добре простежується при побудові графіку розподілу (рис. 2.6).




Рис. 2.6. Гістограма розподілу з лівобічною асиметрією на прикладі розподілу значень коефіцієнта обороту персоналу


Як видно на рис. 2.6, зліва блоки гістограми більшістю відсутні, а крива розподілу має менший кут нахилу, що свідчить про наявність лівобічної асиметрії. Аналогічно можна простежити й правобічну асиметрію (рис. 2.7).



Рис. 2.7. Гістограма розподілу з правобічною асиметрією на прикладі розподілу значень фондовіддачі

Гістограма, представлена на рис. 2.7, показує, що менша частка значень показника зосереджена праворуч від середнього значення, тобто має місце правобічна асиметрія. Ані відносний показник асиметрії, ані графічне представлення кривих розподілу не дозволяють оцінити суттєвість асиметрії. Саме з цією метою був розрахований коефіцієнт асиметрії (формула 2.6).


, (2.6)

де – коефіцієнт асиметрії;

– центральний момент розподілу третього порядку;

– середнє квадратичне відхилення у третьому ступені.


Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Узгодженість складових капіталу є одним з факторів функціонування капіталу. У другому розділі даної роботи було виявлено вісім узагальнених факторів, що впливають на кругообіг капіталу. Для виявлення ступеня залежності ефективності функціонування капіталу від узгодженості в числі інших факторів побудуємо регресійну модель. Вихідні дані для створення регресійної моделі представлені в табл. 3.15.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


ДОДАТКИ


Додаток А



следующая страница >>