litceysel.ru
добавить свой файл
1
Олексій Комаровський



PR - ЦЕ PRОСТО!


Кожній тварі по піару!”

(Цитата з невідомого класика)


Сьогодні, у наш динамічний час, інформація про когось, чи про щось розповсюджується з неймовірною швидкістю, впливаючи на свідомість, настрій та вчинки людей.

У цих умовах найдорожчим продуктом стає насамперед РЕПУТАЦІЯ.

Репутація фірми, організації, закладу, окремого індивіда.

Наша репутація складається зовні, поза нами. Це нематеріальне поняття, яке виникає, формується і функціонує у суспільній свідомості у вигляді громадської думки. Тому, в інтересах фірми, організації, закладу чи приватної особи є необхідність цілеспрямовано впливати на суспільну свідомість для створення сприятливої репутації в очах широких мас, необхідної для успішної реалізації власних цілей.

Сенс полягає в тому, що у випадку, коли ми ніяк не будемо впливати на думку сторонніх людей щодо нас, не будемо формувати її, вона все одно сформується сама по собі і необов’язково у сприятливий для нас бік, що ніяк не може нас влаштовувати. Як говорить народна мудрість: «ніколи не буде другої нагоди, щоб скласти перше враження».

Основною сукупністю, системою способів і методів впливу на суспільну свідомість з метою формування потрібної нам громадської думки є «зв’язки з громадськістю», більш відомі у своєму англомовному еквіваленті «public relations», або скорочено «PR» («Піар»).

Однією з ознак вживлення поняття «Піар» в суспільну свідомість українського народу є виникнення в нашій мові дієслова «піарити», тобто «займатися піаром», «здійснювати зв’язки з громадськістю», «впливати на суспільну свідомість», «формувати громадську думку» тощо.

Не вдаючись до глибоких теоретичних розвідок щодо функцій, завдань та цілей паблік рилейшнз як специфічної форми людської діяльності, ми пропонуємо розуміти дієслово «піарити» у значені «здійснювати певні дії, з метою створити собі потрібну репутацію, імідж, викликати та підтримувати інтерес та позитивне ставлення громадськості до своєї діяльності, або просто прославитися».


Виявляється людство давно і досить успішно, ледве не з моменту зародження цивілізації, використовувало засоби і методи паблік рилейшнз, ще не знаючи такого терміну.

Багато прикладів цього можна відшукати в історії, літературі та інших подібних джерелах. Як писав російський байкар І.А. Крилов: «Про то в истории мы тьму примеров слышим, но мы истории не пишем. Послушайте меж тем, как в баснях говорят…»

Дійсно, в якості прикладу можна проаналізувати байку вищезгаданого І.А. Крилова «Слон та Моська». Уважно вчитавшись у зміст, можна дійти висновку про те, що Моська не просто знічев’я здіймає гавкіт на ні в чому не винного Слона. Ні. Моська вочевидь іде на цей крок свідомо, прагнучи досягти власної мети. Гавкаючи на велетенського Слона, Моська тим самим активно себе «піарить». В її діях прослідковується класичний прийом з арсеналу політичних піар-технологій, який має назву «підлаштування». Коли за рахунок публічної акції, що вже відбувається («по улицам слона водили…»), зацікавлена особа реалізує власні піар-дії, підлаштовуючи їх до даної акції для досягнення власної мети, наприклад, для створення позитивної репутації, сприятливого іміджу.

У випадку з Моською можна переконатися, що вона своєї мети успішно досягає. Вигідна репутація та імідж створені за кілька хвилин ( «Ай Моська, знать она сильна, коль лает на слона»).

Обгавкуючи Слона, Моська набуває в очах громадськості іміджу сильного звіра, оскільки образ сили, який асоціюється зі Слоном, послідовно екстраполюється на Моську, і в суспільній свідомості продукується і закріпляється репутація Моськи, як не лише сильної, але й хороброю тварини, що не боїться кинути виклик Слону..

Інший вид тривалої піар-компанії описаний у казці «Попелюшка», коли під виглядом пошуку нареченої для принца відбувалось просування у суспільну свідомість моди на кришталеве взуття.

Хоча, на наш погляд, можливості цієї піар-компанії у казці не «дотиснуті» до кінця. Уявіть, як закрутилась б інтрига, якби спонсорами пошуку власниці загубленого черевичка виступили такі компанії як «adidas», «Reebok», або «Salamander»!


Це лише поодинокі приклади з літератури. При бажанні можна відшукати десятки і навіть сотні інших подібних сюжетів (одразу згадується казки «Царівна-жаба», «Кіт у чоботах», «Фарбований лис», «Пан Коцький» та інші). До речі, Кіт у чоботах являє собою зразок типового іміджмейкера!

Але набагато більшу поживу для прикладів надає історія.

Вчинок Герострата, який спалив одне із сімох чудес світу – храм Артеміди і, тим самим, обезсмертив власне ім’я (зараз мова йде не про моральний бік цієї справи, а про ефективність) – приклад однієї з найефективніших піар-акцій усіх часів. І Герострата не обходить, яку вона створила йому репутацію – головної мети досягнуто: він хотів змусити світ говорити про себе і йому це вдалось! Доказом слугують ці рядки – у ХХІ столітті ще пам’ятають ім’я Герострата і будуть пам’ятати поки існуватиме наша цивілізація.

А якщо вже зовсім заглибитися у стародавню історію, треба процитувати слова одного французького фахівця в галузі реклами і паблік рилейшнз, який сказав: «Мабуть рекламу створив Бог, оскільки на кожній церкві є дзвони». У даному висловлюванні слово «реклама» можна легко замінити словом «піар».

Аналогічну думку висловили радянські письменники І. Ільф та Є. Петров, які написали в книзі «Одноповерхова Америка» про те, що найкраще пабліситі в Америці має Бог, оскільки про нього кожен день безкоштовно говорять тисячі священників. І знову слово «пабліситі» тут легко замінюється на «піар», від чого висловлювання не втрачає свого сенсу.

Дійсно, якщо говорити відверто, то найефективнішою в історії людства можна вважати піар-кампанію з «розкрутки» іміджу Ісуса Христа…(Як кажуть, нічого особистого, тільки факти!).

Міркуйте самі. Сотні років поспіль десятки пророків готували громадську думку єврейського народу до приходу Месії. Вони наполегливо втовкмачували у свідомість народних мас ідею про невідворотний прихід Спасителя, який звільнить усіх від бід і страждань.


У результаті, коли Ісус Христос прийшов у світ, суспільна свідомість і громадська думка були готові його прийняти. Потребу мас у приході Спасителя було сформовано.

Залишилось додати кілька штрихів, окремих піар-заходів у вигляді непорочного зачаття, дороговказної Віфлеємської зірки, вигнання торговців з храму, ходіння по воді як по суходолу, зцілення біснуватого, воскресіння мертвого і все – репутацію Спасителя людства сформовано! Громадську думку завойовано раз і назавжди!

Залишається зробити останній акорд у вигляді розп’яття і наступного вознесіння на небеса, щоб остаточно закріпити досягнутий успіх.

Результат – ось уже дві тисячі років суспільна свідомість людства продовжує зберігати пам’ять про Ісуса, а Християнська церква як спеціалізована піар-агенція не дає цій пам’яті згаснути, постійно підтримуючи двохтисячолітню піар-кампанію під слоганом «Ісус Христос – Син Божий».

В наш час на перший план виходять піарники сфери політики та шоу-бізнесу.

Весілля та розлучення Алли Пугачової та Філіппа Кіркорова; залишення сцени Михайлом Поплавським; дуети Таїсії Повалій і Ніколая Баскова, Баскова і Монсерат Кабальє; удавана нетрадиційна статева орієнтація Бориса Моїсеєва; тривала показна незайманість Брук Шілдс та Брітні Спірс; поцілунок Спірс з Мадонною; відбілювання шкіри та чутки про педофілію Майкла Джексона; вибиті зуби Шури; сліпота Діани Гурцкая та Стіві Вандера; відкушування голови курчатам прямо на сцені Оззі Осборна; зябри Вітаса, видалені ребра та показний сатанізм Мериліна Менсона і багато, багато інших реальних і вигаданих піар-дій, покликаних збуджувати і хвилювати громадську думку і підтримувати популярність найпублічніших людей нашого часу – діячів сфери шоу-бізнесу.

Таким чином, можна стверджувати, що паблік рилейшнз як вид людської діяльності є одним з найдавніших у світі і виник задовго до появи самого терміну, тобто ми дійшли парадоксального висновку, що люди займалися цією діяльністю, не усвідомлюючи як вона називається!

Далі буде...