litceysel.ru
добавить свой файл
1
КУРСОВА РОБОТА


з предмету: “Охорона атмосфери ”

на тему: „Ефективність заходів по охороні повітряного басейну. Циклон”


ЗМІСТ



ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Сучасний стан проблеми охорони атмосфери в Україні 5

2.2. Міжнародна діяльність України 10

РОЗДІЛ 3. Заходи та засоби охорони атмосферного повітря в Україні 11

3.1. Організація санітарно-захисних зон 11

РОЗДІЛ 5. Розрахунок циклона ЦН-15 16

ВИСНОВКИ 16

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 22



ВСТУП




Повітряна оболонка Землі, її атмосфера є однією з найголовніших умов життя. Без їжі людина може прожити місяць, без води - тиждень, а без повітря не може прожити й двох хвилин. Атмосфера має величезне екологічне значення. Вона захищає живі організми від згубного впливу космічних випромінювань та ударів метеоритів, регулює сезонні й добові коливання температури, є носієм тепла й вологи. Якби на Землі не існувало атмосфери, то добові коливання температури на ній досягали б +(-) 200С. Через атмосферу відбуваються фотосинтез та обмін енергії й інформації – основні процеси біосфери. Атмосфера спричиняє ряд складних екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, діяльність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо). Для деяких організмів (бактерії, літаючі комахи, птахи та ін.) атмосфера є основним середовищем життя.

Основними компонентами атмосфери є азот (78,084%), кисень (20,946%) і аргон(0,934%), велике значення мають також малі домішки таких газів, як СО2, метан тощо. Крім того, атмосфера містить пари води, вміст яких коливається від 0,2% в приполярних районах до 3% поблизу екватора. Такий хімічний склад атмосфера мала не завжди. Первісна атмосфера Землі була схожа з атмосферами деяких інших планет Сонячної системи, наприклад Венери, й складалася майже повністю з вуглекислого газу з домішками метану, аміаку тощо. Нинішній киснево-азотний склад атмосфери є результатом життєдіяльності живих організмів. Життя, що існує на Землі, за мільярди років кардинально змінило склад її атмосфери.


Маса атмосфери колосальна –т 5,15  1015 т (це приблизно одна мільйонна маси Землі). Проте атмосферне повітря можна вважати лише умовно невичерпним природним ресурсом. Справа в тому. Що людині необхідне повітря певної кількості, а під впливом її діяльності хімічний склад й фізичні властивості повітря дедалі погіршуються. На Землі вже практично не залишилося таких ділянок, де повітря зберігає свою первісну чистоту та якість, а в деяких промислових центрах стан атмосфери став уже просто загрозливим для здоров’я.

Принаймні в 60 містах США багато десятків мільйонів людей дихають повітрям, яке не відповідає сучасним нормам і є шкідливим для здоров’я. На кожного жителя (чоловіка, жінку, дитину) щорічно випадає близько тонни небезпечних для здоров’я речовин.

Атмосфера складається з таких шарів (знизу в гору): тропосфера (до висоти 18 км), стратосфера (до 50 км), мезосфера (до 80), термосфера (1000), екзосфера (1900), геокорона (умовно до 20000 км); далі атмосфера поступово переходить у міжпланетний космічний вакуум. Основна маса повітря (90%) зосереджена в нижньому шарі – тропосфері. Тут же відбуваються найінтенсивніші теплові процеси, причому атмосфера нагрівається з низу, від поверхні океану і суші. Надзвичайно важливе екологічне значення для біосфери має ще озоносфера – шар стратосфери, збагачений триатомним киснем – озоном (О3). Цей шар міститься на висотах 20 – 50 км і захищає все живе на Землі від згубної дії жорстокого ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Крім газів, у складі атмосфери ще є домішки так званого аерозолю, тобто дуже дрібних краплинок рідин і твердих частинок як природного, так і штучного походження. Серед них є сірчані (краплинки H2SO4), мінеральні (пил земної поверхні), вуглеводневі (сажа), морські (частинки морських солей) та ін.

РОЗДІЛ 1. Сучасний стан проблеми охорони атмосфери в Україні



Це й розділ слід почати з огляду тих факторів, що приводять до погіршення стану однієї з найважливіших складових біосфери - атмосфери. Людина забруднює атмосферу вже тисячоріччями, однак наслідку вживання вогню, яким він використовувався весь цей період, були незначні. Приходилося миритися з тим, що дим заважав подиху і що сажа лягав чорним покривом на стелі і стінах житла. Одержуване тепло було для людини важливіше, ніж чисте повітря і незакінчені стіни печери. Це початкове забруднення повітря не представляло проблеми, тому що люди жили тоді невеликими групами, займаючи необміряно велике недоторкане природне середовище. І навіть значне зосередження людей на порівняно невеликій території, як це було в класичній стародавності, не супроводжувалося ще серйозними наслідками.


Так було аж до початку дев'ятнадцятого століття. Лише за останні сто років розвиток промисловості "обдарило" нас такими виробничими процесами, наслідку яких спочатку людина ще не могла собі представити. Виникли міста-мільйонери, ріст яких зупинити не можна. Все це результат великих винаходів і завоювань людини. В основному існують три основних джерела забруднення атмосфери: промисловість, побутові котельні, транспорт. Частка кожного з цих джерел у загальному забрудненні повітря сильно розрізняється в залежності від місця. Зараз загальновизнано, що найбільше сильно забруднює повітря промислове виробництво.

Джерела забруднень - теплоелектростанції, що разом з димом викидають у повітря сірчистий і вуглекислий газ; металургійні підприємства, особливо кольорової металургії, що викидають у повітря окисли азоту, сірководень, хлор, фтор, аміак, з'єднання фосфору, частки і з'єднання ртуті і миш'яку; хімічні і цементні заводи. Шкідливі гази попадають у повітря в результаті спалювання палива для нестатків промисловості, опалення жител,

смолоскипів хімічних підприємств відзначається при низької хмарності і високої вологості повітря. Листові пластинки рослин, що виростають на відстані менш 1 км. від таких підприємств, звичайно бувають густо засіяні дрібними плямами, що утворилися в місцях осідання крапля сірчаної кислоти. Металургійні підприємства кольорової і чорної металургії, а також ТЕС щорічно викидають в атмосферу десятки мільйонів тонн сірчаного ангідриду.

г) Сірководень і сірковуглець. Надходять в атмосферу чи роздільно разом в іншими з'єднаннями сірки. Основними джерелами викиду є підприємства по виготовленню штучного волокна, цукру, коксохімічні, нафтопереробні, а також нафтопромисли. В атмосфері при взаємодії з іншими забруднювачами піддаються повільному окислюванню до сірчаного ангідриду.

д) Окисли азоту. Основними джерелами викиду є підприємства, що роблять азотні добрива, азотну кислоту і нітрати, анілінові барвники, нітросполуки, віскозний шовк, целулоїд. Кількість оксидів азоту, що надходять в атмосферу, складає 20 млн. т. у год.


е) З'єднання фтору. Джерелами забруднення є підприємство з виробництва алюмінію, емалей, скла, кераміки, сталі, фосфорних добрив. Фторовмістні речовини надходять в атмосферу у виді газоподібних з'єднань - фтороводороду чи пилу фториду натрію і кальцію. З'єднання характеризуються токсичним ефектом. Похідні фтору є сильними інсектицидами.

ж) З'єднання хлору. Надходять в атмосферу від хімічних підприємств, що роблять соляну кислоту, хлорвмістні пестициди, органічні барвники, гідролізний спирт, хлорну вапно, соду. В атмосфері зустрічаються як домішка молекули хлору і пар соляної кислоти. Токсичність хлору визначається видом з'єднань і їхньою концентрацією. У металургійній промисловості при виплавці чавуна і при переробці його на сталь відбувається викид в атмосферу різних важких металів і отрутних газів. Так,

людина проводить до 25-30% свого часу) і внутрішньою жилою, де люди перебувають велику частину часу (до 60-70% і більш). У відповідності згодом, що проводять люди у внутрішньої житловий, виробничої і зовнішній повітряної сферах, її стану (якості) повинне приділятися особливу увагу. З цього не випливає, звичайно, що можна недооцінювати стан зовнішнього повітряного середовища, тому що вона, зокрема, підтримує внутрішню житлову і виробничу повітряну середовища.

Зовнішнє повітря в поверхні землі містить по об’єму 78,08% азоту; 20,95% кисню; 0,94% інертних газів і, 03% вуглекислого газу. На висоті 5 км зміст кисню залишається тим же, а азоту збільшується до 78,89%. Часто повітря в поверхні землі має різні домішки, особливо в містах: там він містить більш 40 інградіентів, далеких природному повітряному середовищу. Внутрішнє повітря в житлах, як правило, має підвищений зміст вуглекислого газу, а внутрішнє повітря виробничих приміщень звичайно містить домішки, характер яких визначається технологією виробництва.

Серед газів виділяється водяна пара, що попадає в атмосферу в результаті випарів із Землі. Велика його частина (90%) зосереджена в самому нижньому п’яти кілометровому шарі атмосфери, з висотою його кількість дуже швидка зменшується. Справа в тім, що кількість водної пари залежить від температури повітря : чим вона нижче, тим пари менше, а з висотою температура повітря знижується.


Коли кількість водяної пари при даній температурі досягає максимуму, вона насичує простір. Наприклад, при +30 у кубометрі повітря може знаходиться максимум 30м водяної пари , а при -30 усього лише 0,3р. Не насичений водяною парою повітря може стати насиченим, якщо його остудити. Якщо кількість пари досягає при даній температурі, то при подальшому охолодженні повітря пара перетворюється в маленькі крапельки води, тобто конденсується. Так утворяться хмари: при висхідному русі повітря розширюється і прохолоджується, а водна пара, що міститься в ньому, конденсується.

При збільшенні викидів від стаціонарних джерел, загальний викид по області значно менший ніж у 2000 році. Це пояснюється тим, що за даними обласного статистичного управління, в загальному обсязі викидів не враховані викиди від пересувних джерел , які належать громадянам на правах приватної власності. До загального обсягу враховано викиди тільки від пересувних джерел суб’єктів господарської діяльності. А згідно спостережень за попередні роки, викиди від приватного автотранспорту дають вагомий внесок у забруднення атмосферного повітря.

На території України в атмосферних опадах та сніговому покриві визначали вміст сульфатів, нітратів, азоту амонійного, хлоридів, гідрокарбонатів, мікроелементів: натрію, калію, кальцію, магнію, а також кислотність.



Рис. 1 Середньозважений вміст окремих іонів (%) в загальній мінералізації атмосферних опадів у 2001

Основними компонентами в опадах є аніони сульфатів і гідрокарбонатів. Ці компоненти становили до 60% загальної мінералізації. Середній за рік вміст сульфатів коливався від 2,7 до 19,05 мг/л, азоту амонійного — від 0,13 до 1,33, нітратів — від 0,24 до 1,47, хлоридів — від 0,29 до 1,43, гідрокарбонатів — від 0,0 до 9,97, натрію — від 0,42 до 6,1, калію — від 0,32 до 3,62, кальцію — від 0,52 до 3,68, магнію — від 0,17 до 1,13 мг/л. Випадіння загальної сірки становило 0,11–2,02 г/м2, загального азоту — 0,07–1,04 г/м2. Загальна мінералізація опадів на території України змінювалась у межах 7,16–49,76 мг/л. Середньозважений вміст забруднювальних речовин у загальній мінералізації атмосферних опадів за 2001 р. наведено на рис. 1.


Таблиця 1.

Динаміка викидів в атмосферне повітря


Викиди по області










Загальна кількість викидів в

атмосферне повітря по області, тис. т. в т.ч.:










від стаціонарних джерел забруднення, тис. т.










від автотранспорту, тис. т.











В атмосферному повітрі визначався вміст 34 забруднювальних речовин, включаючи важкі метали. Основний обсяг визначень (близько 60%) припадає на речовини, які мають найбільше розповсюдження: пил, двоокис сірки, окис вуглецю, двоокис азоту. З метою оцінки ступеня забруднення повітря було застосовано гранично допустимі концентрації (ГДК) — середньодобові і максимальні разові. У порівняльному аналізі забруднення атмосфери використовувалися середньорічні концентрації шкідливих речовин.




Рис. 2 Середньорічний вміст бенз(а)пірену в атмосферному повітрі міст України у 2001 в кратності ГДК

Середньорічні концентрації специфічних шкідливих речовин у цілому по містах, де проводились спостереження, перевищували ГДК за формальдегідом — в 2,2 разу, бенз(а)піреном — в 1,8 , фенолом — в 1,3 разу; вміст аміаку і фтористого водню був близьким до рівня ГДК. Середній вміст двоокису азоту становив 1,3 ГДК, вміст пилу дорівнював ГДК. Найбільше забруднення атмосферного повітря спостерігалось у Донецьку, Одесі,


Відповідно до ст.66 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, керуючись постановами Кабінету Міністрів України від 27.07.1995р. № 554 та від14.01.2001р. № 142 з метою організації контролю за об’єктами області, що становлять підвищену екологічну небезпеку в 2001 році було уточнено перелік екологічно небезпечних об’єктів, зокрема в промисловості, житлово-комунальному господарстві, агропромисловому комплексі, транспорті, тощо.

З метою реалізації державної політики України у галузі охорони довкілля, активізації роботи по здійсненню природоохоронних заходів та визначення пріоритетних напрямків з охорони навколишнього природного середовища в області розроблена і затверджена рішенням десятої сесії Житомирської обласної ради ХХІІІ скликання від 09.12.99 обласна «Програма охорони навколишнього природного середовища на 2000-2005 роки».

2.2. Міжнародна діяльність України




Відповідно до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» статті 35:

Україна бере участь у міжнародному співробітництві в галузі охорони атмосферного повітря відповідно до законодавства України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Міжнародне співробітництво здійснюється відповідно до пріорітетних напрямків, які забезпечують входження України в світовий правовий екологічний простір, втілення сучасної та гармонізованої з міжнародною науково-технічної політики та системи стандартів і нормативів, отримання технічної допомоги вгалузі охорони навколишнього середовища, ядерної та радіаційної безпеки та раціонального використання природних ресурсів,

РОЗДІЛ 3. Заходи та засоби охорони атмосферного повітря в Україні



Заходи по забезпеченню охорони атмосферного повітря поділяють на наступні групи:


  1. організація санітарно-захисних зон

  2. архітектурно-планувальні рішення

  3. безвідходні та маловідходні технології

  4. технічні засоби та технології очищення викидів

  5. інженерно-організаційні заходи



3.1. Організація санітарно-захисних зон




Об’єкти, що є джерелами викидів в навколишнє середовище шкідливих,з неприємним запахом речовин,потрібно відділяти від міської забудови санітарно-захисними зонами.

Розміри нормативної СЗЗ до межі міської забудови встановлюють в залежності від потужності підприємства,особливостей технологічного процесу виробництва,характеру та кількості речовин,що виділяються в атмосферу.Згідно з санітарною класифікацією промислових підприємств розміри СЗЗ встановлюються в межах від 50 до 3000 м в залежності від класу небезпеки підприємства.


Нормативні розміри СЗЗ

Клас небезпеки підприємства

Розміри захисної зони, м



3000



1000

2

500

3

300

4

100

5

50

Промисловий об’єкт повинен бути розміщений на рівному, підвищеному, добре провітрюваному місці. Площадка міської забудови повинна розміщуватись нижче підприємства, адже у випадку перевага високих труб для розсіювання шкідливих викидів не має смислу рис.3.1



Н

а)

б)



Рис3.1.Приклад розміщення промислового об’єкта:

а-розріз;б-план;1-житлова забудова;2-цеха підприємств;3-точкове високе джерело (димова труба);4-лінійні джерела (аераційні фонарі);5-границя населеного пункту;6-середня роза вітрів теплого періоду року;7-факели викидів забруднюючих речовин при напрямку вітра в сторону міської забудови.

Джерела забруднення атмосфери потрібно розміщувати за межею населених пунктів і з підвітряної сторони від міських масивів по середній розі вітрів теплого періоду року, щоб викиди виносились в сторону від міських кварталів. Цехи, що виділяють найбільшу кількість забруднюючих речовин, потрібно розміщувати на краю промислової території зі сторони, що протилежна міському масиву. Розміщення цехів повинно бути таким, щоб напрямок вітру в сторону міських масивів і їх викиди не об’єднувались.


вищими стають питомі капітальні витрати на будівництво установок і витрати на їх експлуатацію.

Найбільш широко на практиці використовують апарати сухого інерційного очищення. Принцип дії:осадження пилу в результаті зміни напрямку і швидкості руху очищуваного газового потоку і вдаряння частинок пилу о стінки і поперечні перегородки. Ці апарати мають просту конструкцію і виготовлення.

Найпростішими установками для вловлювання велико-дисперсного пилу, що працюють по принципу гравітаційного осадження є пилоосаджувальні камери.







Рис. 3.2. Пилеосаджувальна камера:

1 - вхідний патрубок; 2 - корпус; 3 - вихідний патрубок; 4 - бункер для пилу

Вони використовуються в якості першого ступеня очистки газів для вловлювання найбільш великих частинок (30-100 мкм), дозволяють уникнути осадження пилу в газоходах і знижують нагрузку на наступні ступені очищення. Ступінь очищення залежить від часу перебування частинок в камері. Частинки, що рухаються в газовому потоці,опускаються під дією сили тяжіння на дно бункера. Швидкість газового потоку в полоосаджувальній камері не повинна викликати виносу осаджених частинок пилу. В залежності від щільності,форми і розміру частинок вона складає 1,7-7,0 м/с.


До числа сухих інерційних пиловловлювачів відносять жалюзійні, вентиляторні і радіальні пиловловлювачі. Вони ефективно вловлюють

розташовану на осі вихлопну трубу. Частки пилу, що досягли стінок корпуса, опускаються під дією сили ваги і відступають у бункер. В міру наповнення бункера пил через пиловий затвор відвантажується на чи утилізацію поховання. Очищене повітря через вихідний патрубок приділяється з циклона.

Швидкість газу, що рекомендується, у циліндричній частині циклона - 2,5 - 4,5 м/с.

Діаметр циклона не слід задавати більш 1000 мм. Для підвищення ефективності очищення циклони компонують у групи з загальними підведенням і відводом повітря, що очищається. Такі циклони називають батарейними. Цим досягається істотна економія капітальних і експлуатаційних витрат.

Залежно від продуктивності циклони можна встановлювати поодинці (одиночні циклони) або об'єднувати в групи з двох, чотири, шести або восьми циклонів (групові циклони).

При великих обсягах газів, що очищаються, застосовують групові чи батарейні циклони. Групові циклони мають загальне підведення і відвід газу, розділений на рівнобіжні канали по числу елементів. У батарейному циклоні елементи поєднуються в один корпус і мають загальне підведення і відвід газу через направляюче пристрій, що закручує потік. Ефективність батарейних циклонів трохи нижче ефективності окремих елементів.

Нижче приведена технічна характеристика найбільш поширеного на виробництві циклону ЦН-15:


  • допустима запиленність газу, г/м3:

для слабозліпающогося пилу - не більше 1000;

для средньозліпающогося пилу - 250;

  • температура газу, що очищається °С - не більше 400;

  • тиск (розрідження), кПа (кг/см2) - не більше 5 (500);

  • коефіцієнт гідравлічного опору:

для одиночних циклонів - 147;

для групових циклонів - 175-182;


  • ефективність очищення (від пилу dm = 20 мкм, при швидкості газопилового потоку 3,5 м/с і діаметрі циклону 100 мм), % - 78.



Мал. Циклон типу ЦН-15П:

1 - конічна частина циклону; 2 - циліндрова частина циклону; 3 - гвинтоподібна кришка; 4 - камера очищеного газу; 5 - патрубок входу запиленого газу; 6 - вихлопна труба; 7 -бункер; 8 - люк; 9 - опорний пояс; 10 - пильовипуськноє отвір.

Для розрахунків режимів і вибору марки (конструкції) циклону необхідні наступні початкові дані: кількість газу, що очищається, за робочих умов Vг, мЭ/с; щільність газу за робочих умов , кг/м3; динамічна в'язкість газу при робочій температурі ; дисперсний склад пилу, що задається двома параметрами dm і lg r; запиленність газу Сх, г/м3; щільність частинок рч, кг/м3; необхідна ефективність очищення газу .

Циклони ЦН-15 призначені для сухої очистки повітря и газів, які виділяються при деяких технологічних процесах, які повязані з сушінням, обжигом, агломерацією, палінням топлива і т.д., а також очистці аспіраційного повітря.

РОЗДІЛ 5. Розрахунок циклона ЦН-15





№пп

Q. м3

ρ,кг/м3

μ,Па*с

D50,мкм

lnσ2

Cвх,г/м3

ρ кг/м3

η,%


5

12

3,21

26*10-6

30

0,468

40

8000

0,95


Щоб визначити, який тип циклона та їх кількість вимагають умови завдання, застосуємо метод послідовних наближень:

  1. Задаємось певним типом циклона і визначаємо оптимальну швидкість газу в перерізі циклона діаметром за слідуючими даними:

Таблиця 1

Тип цикл.

ЦН-11

Wопт

3,5

d50T

3,65

Lnσт

0,352

  1. Розрахуємо діаметр Д[м] циклона за формулою



Отримане значення Д округлюють до найближчого типового значення внутрішнього діаметра циклона. У випаду, коли розрахований діаметр більший його можливого значення, то необхідно застосовувати два чи більше паралельно встановлених циклона.

  1. За вибраним діаметром Д циклона знаходять дійсну швидкість руху газів у циклоні: – де n-число циклонів. Дійсна швидкість газів не може відхилятись від оптимальної більш як на 15%:







ВИСНОВКИ




Справжня перспектива виходу з екологічної кризи в зміні виробничої діяльності людини, його способу життя, його свідомості. Науково-технічний прогрес створює не тільки "перевантаження" для природи; у найбільш прогресивних технологіях він дає засоби запобігання негативних впливів, створює можливості екологічно чистого виробництва. Виникла не тільки гостра необхідність, Алі і можливість змінити суть технологічної цивілізації, додати їй природоохоронний характер. Один з напрямків такого розвитку - створення безпечних виробництв. Використовуючи досягнення науки, технологічний прогрес може бути організований таким чином, щоб відходи виробництва не забруднювали оточуюче середовище, а знову надходили у виробничий цикл як вторинна сировина. Приклад дає сама природа: вуглекислий газ, виділюваний тваринами, поглинається рослинами, що виділяють кисень, необходжений для подиху тварин.

Безвідхідним є таке виробництво, якому вся вихідна сировина в кінцевому рахунку перетворюється в ту чи іншу продукцію. Якщо врахувати, що 98% вихідної сировини сучасна промисловість переводити у відходи, те стані зрозумілої необхідність задачі створення безвідхідного виробництва. Розрахунки показують, що 80% відходів теплоенергетичний, гірничодобувної, коксохімічної галузей придатні в справу. При цьому одержувана з них продукція найчастіше перевершує по своїх якостях виробу, виготовлені з первинної сировини. Наприклад, зола теплових електростанцій, використовувана як добавку при виробництві газобетону, приблизно в два рази підвищує міцність будівельних панелей і блоків.

Велике значення має розвиток природовідбудовних галузей (лісове, водяне, рибне господарство), розробка і впровадження матеріалозберігаючих і енергозберігаючих технологій.


Екологічно чистими є і деякі альтернативні(стосовно теплової, атомним і гідроелектростанцій) джерела енергії. Необхідний найшвидший пошук способів практичного використання енергії сонця, вітру, припливів, геотермальних джерел.

Екологічна ситуація викликає необхідність оцінювати наслідки будь-якої діяльності, зв'язаної втручанням у природне середовище. Необхідна екологічна експертиза всіх технічних проектів.

Ще Ф. Жоліо-Кюрі попереджав: "Не можна допустити, щоб люди направляли на своє власне знищення ті сили природи, що смороду зуміли відкрити і скорити".

Година не чекає. Наша задача всіма доступними методами стимулювати всяку ініціативу і заповзятливість, спрямовану на створення і впровадження новітніх технологій, що сприяють рішенню будь-яких екологічних проблем. Сприяти створенню великого числа контрольних органів, що складаються з високо кваліфікованих фахівців, на основі чітко розробленого законодавства відповідно до міжнародних угод по екологічних проблемах. Постійно доносити інформацію до всіх держав і народів по екології по засобам радіо, телебачення і преси, Тім самим піднімати екологічна свідомість людей і сприяти їхній духовно-моральному відродженню відповідно до вимог епохи.

Пріоритет в області розробки гранично припустимих концентрацій у повітрі належав СРСР. ГДК - такі концентрації, що на людину і його потомство прямого чи непрямого впливу, не погіршують їхньої працездатності, самопочуття, а також санітарно-побутових умов життя людей.

Узагальнення всієї інформації з ГДК, одержуваної усіма відомства мі, здійснюється в ГГО - Головної Геофізичної Обсерваторії. Щоб за результатами спостережень визначити значення повітря, обмірювані значення концентрацій порівнюють з максимальною разовою гранично припустимою концентрацією і визначають число випадків, коли були перевищені ГДК, а також у скількох разів найбільше значення було вище ГДК. Середнє значення концентрації за чи місяць за рік порівнюється з ГДК тривалої дії. Стан забруднення повітря декількома речовинами, що спостерігаються в атмосфері міста, оцінюється за допомогою комплексного показника - індексу забруднення атмосфери (ІЗА). Для цього нормовані на відповідне значення ГДК і середні концентрації різних речовин за допомогою нескладних розрахунків приводять до величини концентрацій сірчистого ангідриду, а потім підсумовують. Ступінь забруднення повітря основними забруднюючими речовинами знаходиться в прямої залежності від промислового розвитку міста. Найбільші максимальні концентрації характерні для міст із чисельністю населення більш 500 тис. жителів. Забруднення повітря специфічними речовинами залежить від виду промисловості, розвитий у місті. Якщо у великому місті розміщені підприємства декількох галузей промисловості, то створюється дуже високий рівень забруднення повітря, однак проблема зниження викидів багатьох специфічних речовин дотепер залишається невирішеної.


Для покращення екологічного стану навколишнього природного середовища необхідне технічне переозброєння виробництва на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно чистих технологічних процесів, розв’язання проблем знешкодження і використання всіх видів відходів.

Протягом 2000 року витрати підприємств області на охорону і раціональне використання природних ресурсів становили 41,0 млн. грн., що на 3,2% більше у порівняні з попереднім роком.

Водночас, екологічна ситуація, що склалася в області, потребує більш значних інвестицій на природоохоронне будівництво, які в 2000 році в порівняні з 1999 роком зменшились на 9,0%.

Пріоритетним напрямком асигнувань, які спрямовувалися майже всі інвестиції природоохоронного призначення, в 2000 році була охорона водних ресурсів (32,6 млн. грн.), на охорону атмосферного повітря витрачено 4,2 млн. грн.

Основна частина природоохоронних заходів здійснювалась підприємствами, організаціями, установами за рахунок власних коштів. Їх частка в середньому по області складає 95% від загальної суми витрат на капітальний ремонт основних природоохоронних фондів та поточних витрат на природоохоронні заходи. Це передусім, заходи, пов’язані з обмеженням шкідливого впливу на довкілля найбільш небезпечних джерел забруднення.

В цілому ж економічний механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища в нашій країні діє недостатньо. Життя вимагає, щоб не лише те, що відбирається від природи і що вкладається у її відновлення і охорону, а взагалі все, що вироблене або створене природою, всі складові навколишнього середовища обліковувались і враховувалися в процесі виробничої діяльності, включалися до матеріальних активів. Тобто постає завдання розробки і впровадження комплексного економічного і екологічного обліку, який би сприяв спостереженню за змінами у навколишньому середовищі, викликаних економічною, підприємницькою діяльністю, створював би інформаційну базу для комплексної економічної та екологічної політики, яка б забезпечувала стійкість розвитку економіки взагалі, її окремих суб’єктів, створювала б такі умови, коли надмірне і нераціональне використання природних ресурсів, а тим паче забруднення довкілля, були економічно невигідними.


Необхідно створити нові економічні механізми, які будуть стимулювати підприємців, щоб вони самі були зацікавлені у вкладанні коштів на впровадження нових екологічно-небезпечних, ресурсо-економних, безвідходних технологій, а з іншого боку–щоб був гарант у стабільності і стійкості розвитку своєї справи. А це досягається шляхом застосування оптимального оподаткування, обґрунтованих норм і відрахувань за природні ресурси, організації високоефективної страхової, юридичної політики. Такий підхід змінив би і структуру податків на природоохоронні заходи. За сприятливих економічних умов підприємці могли б втілити масу цікавих, вкрай необхідних проектів утилізації відходів, поліпшення якості питної води, ефективного використання підземних вод, зменшення загазованості, шумів, очищення озер, річок, морів, запровадження нових форм екології тощо.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА





  1. Білявський Г. О. Основи екології: теорія та практикум. –К.: Лібра, 2002

  2. Бройде З.С. Стандартизация управления состоянием окружающей среды// Экотехнологии и ресурсоснобжение. – 1999.

  3. Вернадський В.И. Проблемы биогеохимии. – М.:Наука, 1980.

  4. Вронский В.А. Прикладная экология: учебное пособие. - Ростов н/д.: Феникс, 1996.

  5. Гутаревич Ю.Ф. Охрана окружающей среды от загрязнения выбросами. – К.:Урожай,1989. – 224с.

  6. Данилишин Б.М.та ін. Природо-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.:РВПС України,, 1999. – 716 с.

  7. Довідник природних ресурсів Житомирщини. – Житомир:Льонок. – 1993.

  8. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Відп. ред. Андрейцев В. І. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

  9. Екологічна ситуація Житомирщини. Статистичний збірник./За ред. П.П. Михайленка. – К.:НДІ статистики Держкомстату України, 1998.
  10. Екологічий звіт „Про стан навколишнього середовища Житомирської області за 2000 р.”- Житомир, 2001


  11. Екологічний звіт „Про стан навколишнього середовища Житомирської області за 2001 р.”- Житомир, 2002

  12. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, ТОВ, 1998.

  13. Койлов В.Г. и др. Охрана природы. – Днепропертровск: Промінь, 1984. – 64 с.

  14. Кравців В. Економічний розвиток і екологічна безпек: шлях України//Регіональна економіка. – 1997. - №3, с.97-104.

  15. Кумачев А. И., Кузьменюк Н. М. Глобальная экология и химия. – Минск, 1991.

  16. Міщенко В. Концепція платного природокористування в Україні.// Економікак України. – 1993.

  17. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в україні в 1996 р. – К.: Вид-во Раєвського, 1997.

  18. Охорона навколишнього середовища та використання природних ресурсів України за 1999 р. Статистичний збірник – К; Державний комітет статистики України, 2000.

  19. Природопользование: Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М.: Дом “Дашков и К”, 1999.

  20. Статистичні щорічники України. 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999рр. – К.: Техніка.

  21. Экология города: Учебник. – К..: Лібра, 2000.