litceysel.ru
добавить свой файл
1
1. Відповідальність людей перед природою.


У наші дні особливого значення набуває відповідальне ставлення людини до природи. Збереження здоров’я людей, забезпечення їх продуктами харчування, енергією, охорона природного середовища від забруднення і розрухи, збереження генетичної різноманітності біосфери стали глобальними проблемами, які потребують негайного вирішення.

Цілеспрямований процес формування відповідального ставлення до природи в усіх видах навчальної суспільно корисної діяльності і спілкування з природою складають сутність екологічної освіти і виховання, які конкретизують і поглиблюють основну ціль – формування екологічної культури молоді.

Відповідальне ставлення до природи – це здатність і можливість свідомо, а значить, цілеспрямовано, добровільно, виконувати вимоги і вирішувати задачі морального вибору, досягаючи певного економічного результату. Метою поведінки повинні бути такі вчинки, які спрямовані на підтримку відтворюючих сил природи, нанесення найменшого ущербу її естетичним і матеріальним цінностям, на збереження природи для майбутніх поколінь. Добровільне, вільне дотримання моральних вимог, зв’язаних з відношенням до природи, передбачає розвинуту переконаність в необхідності такої поведінки, а не страх за можливе осудження з боку оточуючих. Саме переконаність дозволяє людині протидіяти будь-яким впливам, а також долати свої потяги і сумніви, які не відповідають екологічній необхідності.

Відповідальність, як внутрішня якість особистості, є поєднання раціонального і емоціонального, гармонійне поєднання розуму і почуття. Екологічна відповідальність зв’язана з такими якостями, як цілеспрямованість, зібраність, вміння мобілізувати свої можливості, самоконтроль, передбачення ближніх та віддалених наслідків своїх дій в природному середовищі, критичне ставлення до себе та інших. Необхідно знати, що екологічна відповідальність, як і інші явища соціальної відповідальності, виражається в таких емоційних станах, як турбота, занепокоєння, старанність, тривога, напруженість, хвилювання, зосередженість, сумнів та ін.


Відповідальне ставлення до природи ми розглядаємо як аспект утвердження відповідальності в якості стійкої риси характеру особистості. Екологічна відповідальність як внутрішня якість, як елемент свідомості є формою прийняття системи відповідальної залежності людини і природи. Вона характерна в вищій мірі позитивним відношенням до суспільних потреб і заснована на глибокому розумінні своїх вчинків, в усвідомленні своєї цінності і соціальної ролі в екологічній ситуації.

У реальному житті між відповідальністю, як рисою особистості і безвідповідальністю як її антиподом існує багато переходів. Можна мати відповідальне доручення в справі охорони природи, але відноситься до нього халатно; може знати, як потрібно повестися в тій чи іншій екологічній ситуації, але не втілити свої дії в реальний вчинок; може бути наділений рядом обов’язків, але не мати достатніх можливостей для прийняття екологічних рішень. Можлива й така ситуація, коли людина добросовісно виконує всі норми і правила, але реалізує свою діяльність як простий вчинок, а не як відповідальне творче ставлення. Найбільш цінна така позиція, коли в конкретній екологічній ситуації людина веде себе активно, творчо.

2. Екологічна та психологічна відповідальність. Мотиви

Ефективність формування екологічної відповідальності людини залежить від того, наскільки в навчальному процесі будуть враховані основні складові перебудови суспільних відносин в компонентах внутрішньої структури особистості: суспільні відносини – потреби – інтереси – цілі – мотиви – установки – ціннісні орієнтації. Кожна складова частина зображеної послідовності має відносну самостійність. Завдання екологічного навчання і виховання відображається в тому, щоб найбільш повно перетворити суспільну необхідність збереження природи у внутрішні потреби та інтереси людей.

Система потреб складає ядро особистості. Потяг до спілкування з природою властивий людині органічно, бо усім своїм минулим, сучасним і майбутнім вона зв’язана з природою. Потяг до природи включає всі прояви активності: і чисто біологічну активність темперамента, і соціальну активність переконань. Необхідність спілкування з природою включена в стурктуру як біологічних і зв’язаних з ними матеріальних потреб, так і ідеальних (духовних, культурних) потреб пізнання природи, смислу життя, існування. Зростає значення розвитку потреб нового типу – в цілісному відтворенні освоєного світу, в відповідальності за духовний розвиток людини в поєднанні з ровитком навколишнього середовища. Актуальність формування саме цієї потреби пояснюється загостренням суперечності між відношенням до навколишнього середовища як екологічної основи життя і ставленням людини до самої себе.


Виділяються такі мотиви: громадянсько-патріотичні – що грунтуються на бажанні примножити багатства природи і зв’язані з почуттям обов’язку перед суспільством по охороні природи своєї Батьківщини; гуманістичні – виражаються в прагненні проявити добро, співчуття по відношенню до живого, бажання захищати; естетичні – виявляються в потребі зберегти красу навколишнього середовища; науково-пізнавальні - зв’язані з розумінням складних зв’язків суспільства, людини і природи, прагенням пізнати її закони; гігієнічні – виходячи з розуміння значення природи для здоров’я людини і бажання зберегти її оптимальні біофізичні та хімічні параметри; економічні – засновані на визнані природи як джерела ресурсів для розвитку продуктивних сил суспільства, науково-технічного прогресу.

Ставлення людини до природи виявляється в тому, наскільки глибоко нормативно-ціннісні аспекти світоглядного поняття природи взаємодіють з системою цінностей. Соціальні цінності, якими керується людина в своїй поведінці, набувають в її свідомості відповідного значення, перетворюються в початок, стимулюючи її діяти, тому так важливо, щоб в число цих цінностей були включені і екологічні.

Специфіка екологічних ціннісних орієнтацій полягає в їх універсальності: вони охоплюють властивості природи з точки зору не тільки практичної, утилітарної цінності, а і пізнавальної, естетичної, моральної, економічної. При цьому суб’єктивна оцінка природи людиною не завжди співпадає з її об’єктивною цінністю. Тому екологічна освіта спрямована на сприймання природи як вічного джерела пізнання, здоров’я, людських радостей. Широкий погляд на світ людей в світі природи, розуміння багатогранної цінності природи і перспектив розвитку людства, своєї країни і свого життя – необхідна умова виховання почуття екологічної відповідальності.

Характерною рисою екологічного ідеалу, як вищого прояву і способу освідомлення цінносного відношення, - є моральна необхідність турботи про майбутні покоління. Екологічний ідеал повинен відповідати історично прогресивному розвитку, визначати такі ціннісні орієнтації, які здатні випереджати дійсність, виражати гармонійне поєднання суспільних і особистих інтересів по відношенню до природи.


В літературі часто вживається термін екологічна свідомість як сукупність поглядів, теорій і емоцій, відображаючих проблеми співвідношень суспільства і природи в плані оптимального їх вирішення відповідно до конкретних соціальних і природних можливостей. Формування екологічної свідомості передбачає таку перебудову поглядів та уявлень людини, коли засвоєні нею екологічні норми стають одночасно нормами її поведінки по відношенню до природи.

Свідомість – це єдність знання і переживання. Засвоєння екологічних знань, звичайно, повинно супроводжуватися емоційними переживаннями школяра і сприяти становленню його екологічних переконань як стержневого компонента екологічної відповідальності. З точки зору моралі відповідальне ставлення до природи повинно базуватися на переконанні, що природа належить як сучасним, так і майбутнім поколінням.

Моральне формування особистості, а також її формування відповідального ставлення до природи, базується не тільки на вимогах, а і на знанні взірців моральної поведінки, на порівнянні своїх дій і вчинків з такими зразками і їх оцінкою. Цей внутрішній процес приводить до створення оцінних відносин, зумовлюючих моральні, естетичні, юридичні та інші критерії вчинків і переживань людини. Тому формування у людей відповідального ставлення до природи досягається при умові їх участі в різноманітних життєвих ситуаціях, де необхідно приймати екологічно правильне рішення.

Позитивні емоції проявляються при розширенні кола знань про буття природи та її ролі в житті людини. На їх основі у людини виникають почуття насолоди, радості від спілкування з природою, необхідність перебування в ній. Зневажливе ставлення до природи, бездумне знищення її об’єктів повинні викликати у школярів негативні емоції, які потім переростуть в почуття обурення, непримиримості і в кінцевому рахунку будуть сприяти фрмуванню потреби виступати на захист природи. При цьому доцільно показати негативне ставлення інших до такої поведінки, викликати почуття жалю до живої істоти у самої людини, який скоїв небажаний вчинок.


Розглянувши зміст поняття відповідальність перед природою (екологічна відповідальність), ми приходимо до висновку, що воно вбирає в себе всі суттєві ознаки поняття відповідальності як соціальної і психологічної категорії і є актом свідомості, так як свідомість – це спосіб відношення до об’єктів своєї діяльності з врахуванням їх властивостей та можливостей.


Література


  1. Брушлинський Ю.К. Психология мышления и проблемное обучение. –М.: Прогрес, 1994. – С.146.

  2. Гирусов Э.В. Экологическое сознание как условие оптимизации взаимодействия общетва и природы // Философские проблемы глобальной экологии. – М., 1989. – С. 96.

  3. 3. Городецкая Н.А. Природе – заботу молодых. М.: Природа, 1998. –С.78.

  4. Голдсмит Э. Путь: экологическое мировоззрение. – К.: “Эхо – Восток”, 1995. – С.37.

  5. Захлебный А.Н., Суравегина И.Т. Экологическое образование школьников во внеклассной работе. – М.; Просвещение, 1996. – С.84.

  6. Материалы IV Международной школы-семинара по природоохранной пропаганде. – Киев – Нижний Новгород; Трибуна, 1994. – С.92.



Міністерство аграрної політики України

Подільський державний аграрно-технічний університет


Реферат з української мови на тему:

Ставлення людини до всесвіту природи”


Виконав студент I курсу II групи

спеціальність лісове садово-

паркове господарство

Стосевич Денис Григорович


Кам’янець-Подільський 2007


План


  1. Відповідальність людей перед природою

  2. Екологічна та психологічна відповідальність. Мотиви