litceysel.ru
добавить свой файл
1
Зміст




Вступ

3

1. Поняття об’єднань підприємств

4

2. Види об’єднань підприємств

6

Висновки

9

Список використаної літератури

10

































Вступ


Здійснення підприємницької діяльності її суб'єктами-підприємствами потребує безпосередньої взаємодії з іншими юридичними особами з метою колективного використання виробничого, науково-технічного, інформаційного і фінансового потенціалу кожного з них для досягнення більшої ефективності.

Це обумовило створення великого числа і різноманітності видів господарських об'єднань, що виникають на добровільній основі, з активними «горизонтальними» зв'язками між їх учасниками — суб'єктами підприємницької діяльності.

Представляє інтерес більш детальний розгляд правової природи об’єднань підприємств, чому присвячена ця контрольна робота.



1. Поняття об’єднань підприємств


На практиці діє багато різних видів господарських об'єднань, що потребує їхнього відповідного правового регулювання.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського кодексу1 України залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

У Господарському кодексі України (ч.2 ст.119) міститься визначення господарського об'єднання. Господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних началах об'єднали свою господарську діяльність.

Господарські об'єднання є добровільними об'єднаннями юридичних осіб, які створені ними з метою координації діяльності, забезпечення захисту їхніх прав, представлення спільних інтересів у державних та інших органах, а також міжнародних організаціях. Метою таких об'єднань є захист і реалізація інтересів їх учасників, консолідація зусиль у забезпеченні роботи його структур.

Господарські об'єднання характеризуються наступними ознаками.

По-перше, його засновниками (учасниками) можуть бути тільки комерційні юридичні особи, тобто організації, основною метою яких є одержання прибутку.

По-друге, учасники об'єднання зберігають свою юридичну самостійність як суб'єкти права. Це зафіксовано в ч.1 ст.121 Господарського кодексу: підприємства — учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств. Отже, об'єднання не має права здійснювати управління і контроль за діяльністю учасників і виконувати функції щодо розпорядження їхнім майном.

По-третє, добровільний порядок створення. Добровільність волевиявлення засновників на створення об'єднання знаходить висвітлення в установчому договорі.


По-четверте, об'єднання визнається новим і самостійним суб'єктом права (юридичною особою), що є власником майна, переданого йому засновниками (учасниками). Згідно з ч.4 ст. 118 Господарського кодексу об'єднання є юридичною особою.

Одне з основних правил, що регламентує виконання господарським об'єднанням зобов'язань, визначає норма, що міститься у ч.4 ст.123 Господарського кодексу: об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання.

Це положення випливає із принципу самостійної майнової відповідальності юридичної особи, закріпленого в ст.96 Цивільного кодексу України: юридична особа самостійна відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном1.


2. Види об’єднань підприємств


Господарський кодекс України (ст.120) називає чотири види господарських об'єднань: асоціація, корпорація, консорціум і концерн. Перші два види — договірні, інші — статутні. Приведення в законодавстві переліку об'єднань має певне значення для відокремлення різних видів використовуваних у практиці об'єднань, виявлення їхніх відмінностей. Водночас важливо, що цей перелік не має вичерпного характеру. У Законі зазначено, що можливі й інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Це дозволяє включати до сфери чинності Закону нові, раніше не відомі, види об'єднань.

Асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації (ч.2 ст.120 Господарського кодексу). Хоча мета асоціації в законодавстві визначена як координація діяльності, звичайно це не єдина мета. Іншими цілями асоціації можуть бути забезпечення захисту прав учасників, представлення спільних інтересів тощо.


За визначенням, наданим у Господарському кодексі, корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації (ч.3 ст.120 Господарського кодексу).

Отже, у корпорації можлива централізація функцій — їхній перелік визначається в договорі. Корпорація виконує лише ті функції і здійснює ті повноваження, що добровільно передані їй учасниками. Таким чином, учасники можуть передбачати вилучення окремих функцій із свого ведення або зменшення їхніх обсягів із передачею відповідних виключених повноважень корпорації в цілому.

Консорціум — це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної загальної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує коштів, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність (ч.4 ст. 120 Господарського кодексу).

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну (ч.5 ст.120 Господарського кодексу).

Концерн дає змогу об'єднати ресурси і зусилля його учасників при збереженні їхньої повної правової самостійності і юридичної можливості вступу в інші відносини з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.


Відмінність концерну від інших видів господарських об'єднань (особливо від асоціації) — у високому ступені централізації і глибині зв'язку між учасниками. Властива концерну централізація значної частини виробничо-господарських функцій і здійснення всіма його учасниками єдиної політики в рамках концерну призводить до наділення його широким колом власних повноважень здійснення виробничої діяльності, у тому числі щодо утворення централізованих фінансових фондів, створення нових суб'єктів господарської діяльності в інтересах учасників концерну з тісними господарськими зв'язками і відносинами його учасників всередині концерну1.


Висновки


Таким чином, об’єднання підприємств створюються на договірній основі з метою розширення можливостей підприємств у виробничому, науково-технічному і соціальному розвитку.

Підприємства, що входять до складу об’єднання підприємств, зберігають самостійність і права юридичної особи. Керівні органи об'єднання не мають розпорядницьку владу у відношенні підприємств, що входять до об’єднання підприємств і виконують свої функції на підставі договорів з підприємствами.

Об’єднання підприємств створюються на основі добровільного входу і виходу суб'єктів на умовах, обумовлених статутом об’єднання підприємств; дотримання антимонопольного законодавства; свободи вибору організаційної форми об’єднання підприємств; організації відносин між підприємствами, що входять до складу об’єднання підприємств, на основі господарської самостійності і договорів.

Об’єднання підприємств має власне найменування з указівкою його організаційно-правової форми, і діє на підставі статуту.


Список використаної літератури



  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.

  2. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 462.
  3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №40-48. — Ст.356.


  4. Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової. — Х.: “Одіссей”, 2005. — С. 107.

  5. Чорноокий С.Я. Об’єднання господарських підприємств // Юриспруденція. — 2006. — №7. — С. 51.

1 Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 462.

1 Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової. — Х.: “Одіссей”, 2005. — С. 107.

1 Чорноокий С.Я. Об’єднання господарських підприємств // Юриспруденція. — 2006. — №7. — С. 51.



IQdiplom.com - дипломні роботи, курсові, реферати на замовлення