litceysel.ru
добавить свой файл
1 2 3

Джерело: Складено автором на основі Статистичного щорічника по Хмельницькій області за 2003 рік // За ред. В.В. Скальського; Хмельницьке обласне управління статистики. - Хмельницький, 2004. – С. 92


Аналіз комплексного територіального розвитку АПК має враховувати систему принципів, запропонованих у дисертаційній роботі: принцип партнерства та тісної взаємодії центральних, регіональних, місцевих органів державної влади і самоврядування у вирішенні завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку регіону (території); принцип планових засад; принцип органічного поєднання планових і ринкових методів регулювання господарської діяльності; принцип комплексності; програмно-цільовий принцип; принцип оптимальності; принцип соціальної спрямованості регіонального розвитку; принцип взаємної вигоди в процесі розвитку АПК та агропромислової інтеграції. При розробці системи заходів з управління розвитком агропромислового виробництва в цілому необхідний синтетичний (інтеграційний) методологічний підхід, який увібрав би в себе запропоновані принципи.

У другому розділі “Сучасний стан та особливості регулювання розвитку АПК Хмельницької області” розглядаються особливості державної політики щодо регулювання агропромислового виробництва, соціально-економічний стан розвитку АПК регіону. Держава на сучасному етапі розвитку національної економіки повинна створити сприятливі умови як для суб’єктів підприємництва, так і для розвитку АПК в цілому. Це стосується відповідного нормативно-правового забезпечення, фінансово-кредитної політики, встановлення паритету цін, податкової системи, стимулювання матеріально-технічного забезпечення. Дисертантом запропоновано критерії узгодженості політики держави з інтересами товаровиробників в АПК (рис. 1).















Рис. 1 Схема взаємоузгодження інтересів держави і підприємництва

Оцінюючи динаміку процесу інвестування АПК Хмельницької області протягом 2001-2003 років слід відзначити низку позитивних зрушень. Визначено, що перед агровиробниками гостро стоїть проблема пошуку інвестиційних ресурсів. Це пов’язано із значними скороченнями інвестицій в основний капітал, особливо в сільському господарстві, де протягом 1990-2002 років обсяги надходжень інвестицій зменшилися більше ніж у 10 разів. В останні роки динаміка іноземного інвестування характеризується позитивною тенденцією до збільшення обсягів у сільське господарство та харчову і переробну промисловості області, проте їх частка у загальному обсязі прямих іноземних інвестицій залишається незначною. (табл. 2).

Серед внутрішніх джерел інвестування та кредитування сільського господарства особливе місце займають банківські кредити. В цілому протягом останніх років спостерігаються коливання у обсягах кредитування. Так, за 1999-2002 рр. обсяги кредитування сільського господарства зросли з 2,2 до 53 млн. грн., (тобто у 24 рази), а вже у 2003 р. відбулося скорочення

Таблиця 2

Прямі іноземні інвестиції в Хмельницьку область за видами економічної діяльності


(тис. дол. США)

Вид економічної діяльності

2001

2002

2003




Обсяг інвестицій

Частка у загальному обсязі, відсотків

Обсяг інвестицій

Частка у загальному обсязі, відсотків

Обсяг інвестицій

Частка у загальному обсязі, відсотків

Всього

21453,2

100

28533,3

100

46496,2

100

Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги

2017,7

9,4

2063,1

7,2

2144,2

4,6

Обробна промисловість

12082,3

56,3

15117,6

53

24491,0

52,7

У тому числі:

















Харчова промисловість та перероблення сільськогосподар-ських продуктів

756,6

3,5

2611,4

9,2

2895,1

6,2

Оптова та роздрібна торгівля

3743,7

17,5

4947,3

17,3

5987,5

12,9

Транспорт

163,5

0,7

247,9

0,9

483,7

1

Операції з нерухо-містю, здаванням під найм та послу-ги користувачам

1,1

0,01

384,9

1,3

12932,7

27,8

Інші види діяльності

3444,9

16,1

5772,5

20,3

457,1

1

Джерело: Розраховано автором за на основі Статистичного щорічника по Хмельницькій області за 2003 рік // За ред. В.В. Скальського; Хмельницьке обласне управління статистики. - Хмельницький, 2004. – С. 181

кредитування сільського господарства і обсяги становили 44,6 млн. грн. Проте банки надають кредити в основному на короткостроковій основі. Лише у 2003 р. відбулось суттєве зростання частки довгострокового кредитування.

У кредитній інфраструктурі основними формами повинні стати спеціалізовані кредитні підприємства по обслуговуванню товаровиробників АПК. Напрямами їхньої діяльності будуть залучення тимчасово вільних коштів підприємств АПК та населення, видача кредитів, у тому числі пільгових, заставні операції та довгострокова оренда з викупом технічних засобів. Такими спеціалізованими кредитними закладами можуть бути кредитні спілки та їх територіальні об’єднання у вигляді кооперативних банків, лізингові компанії та фінансово-агропромислові групи різного призначення з відповідною структурою фінансово-розрахункових центрів. Інший напрям – формування фінансово-агропромислових груп з банками та фінансово-розрахунковими центрами. Запровадження таких форм — це шлях до створення локальних кредитних систем з пільговими умовами надання кредитів їх учасникам.

Актуальною у цьому зв’язку залишається проблема матеріально-технічного забезпечення АПК регіону. За період 1990-2003 рр. парк тракторів скоротився на 36%, а зернозбиральних комбайнів - на 42,4%. Це призвело до збільшення навантаження на існуючий парк, а в кінцевому підсумку - до зменшення обсягів виробництва продукції та зниження ефективності роботи сільськогосподарської техніки.

Проведено аналіз і визначено оцінку природних та соціально-економічних умов функціонування АПК ресурсів регіону. Визначено, що АПК Хмельницької області представлений сільським господарством та переробною сферою. Виявлено тісний взаємозв’язок між результатами роботи сільськогосподарських підприємств та підприємствами харчової та переробної промисловості. У цьому зв’язку обґрунтовується необхідність посилення агропромислової інтеграції для забезпечення більш ефективного відтворювального процесу в сільському господарстві.


У третьому розділі “Формування регіональної структури АПК Хмельницької області” запропоновано методичні положення щодо прогнозу перспектив функціонування АПК регіону.

Враховуючи специфіку діяльності АПК, обов’язковими для вирішення є питання щодо його функціонально-галузевої структури АПК (рис. 2).

У роботі обґрунтовано доцільність визначення п’ятисферної функціональної структури АПК, яка включає:


      1. Виробництво засобів виробництва для сфер АПК.

      2. Сільське господарство.

      3. Переробку сільськогосподарської сировини, її зберігання та реалізацію.

      4. Виробничу інфраструктуру, до якої входять заготівля, зберігання продукції, транспортування, матеріально-технічне забезпечення.

      5. Невиробничу сферу з системою освіти і підготовки кадрів, охороною здоров’я, культурою, житлово-комунальним господарством, галузевою наукою та системою управління.

На основі визначення спеціалізації сільськогосподарської продукції, переробної та харчової промисловості був встановлений узагальнений напрям розвитку АПК Хмельницької області як м’ясопромисловий із розвиненою молочною та цукровою промисловістю.
































Рис. 2 Функціональна структура АПК


Запропоновано вдосконалену систему управління та координації діяльності підприємств АПК, в якому пріоритетними напрямами повинні стати наукове та інформаційне забезпечення.

Розроблено систему важелів державного регулювання на розвиток АПК регіону, яка включає нормативно-правове забезпечення, цінову,


Напрями державного регулювання АПК регіону






































Інвестиційно-інноваційна політика




Цінова політика




Кредитна політика




Фінансово-бюджетна політика




Податкова політика




Зовнішньо-економічна політика






































Стимулюван-ня внутрішніх та іноземних інвестицій




Гарантовані ціни на закупки у продово-льчі фонди




Пільгове кредиту-вання




Бюджетні позики




Диферен-ційоване оподатку-вання




Стимулю-вання експорту






































Лізинг





Цінові аспекти антимонопольного регулю-вання




Товарні кредити




Гарантоване авансування при закупів-лях у дер-жавний та регіональні фонди




Спеціаль-ний режим оподатку-вання




Захист націона-льного ринку і вітчизня-них това-ровироб-ників






































Підтримка інноваційних програм та проектів в АПК





Ціни на закупівлю залишків аграрної продукції




Особливі умови інвести-ційних кредитів




Субсиду-вання соціальних програм




Альтернативні системи оподаткування














































Рис. 3 Важелі державного регулювання розвитку АПК регіону


кредитну, фінансово-бюджетну, податкову політику та зовнішньоекономічну діяльність (рис. 3). При цьому акцент робиться на застосуванні економічних методів та стимулів. На регіональному рівні система розвитку АПК повинна сприяти інтеграції зусиль сільськогосподарських товаровиробників з промисловцями, які спеціалізуються на переробці сільськогосподарської сировини в кінцеву продукцію споживання.

Для з’ясування перспектив розвитку АПК за допомогою методу статистичних рівнянь залежностей було зроблено прогнози обсягів виробництва пріоритетних напрямів агропромислового виробництва на 2005-2007 роки. (табл. 3)


Прогнозний аналіз на перспективу обсягів виробництва цукрових буряків, молока та м’яса здійснено відповідно за формулами (1,2,3):


Таблиця 3

Прогнозні показники виробництва основних видів продукції сільського господарства Хмельницької області на 2005-2007 роки


Види продукції

Одиниця виміру

Очікувані обсяги

Прогнозні обсяги

Обсяг 2007 до 2004 у відсотках







2004

2005

2006

2007




Цукрові буряки

тис. тонн

979,3

933,5

920,5

909,6

93

Молоко

тис. тонн

759,5

838,4

874,7

911

120

М’ясо (у забійній вазі)

тис. тонн

80

78,7

78,4

78,1

97

Джерело: розраховано автором

Yt1= (1)



Yt2= (2)


Yt3= (3)

В процесі проведеного аналізу визначено, що актуальною буде залишатися проблема матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств. За нашими розрахунками, очікується скорочення парку тракторів з 12800 одиниць до 11800, а парку комбайнів - з 3250 до 3070 штук. Також, враховуючи значний знос парку тракторів та комбайнів, у роботі дані пропозиції щодо координації зусиль по вдосконаленню матеріально-технічного забезпечення. Тому для вирішення цієї проблеми та підвищення показників виробничої діяльності слід активізувати роботу зі створення умов для розвитку кредитування підприємств агропромислового комплексу приватними фінансово-кредитними установами, в першу чергу за рахунок привабливості сільськогосподарських підприємств як клієнтів, що мають реальний предмет застави, ведуть прибуткову діяльність та здатні забезпечити повернення кредитних коштів. На законодавчому рівні слід визначити неприбутковий характер діяльності обслуговуючих кооперативів з метою уникнення подвійного оподаткування. Також слід на них поширити пільги, що надаються при оподаткуванні сільського господарства. На регіональному рівні необхідно вжити заходів щодо створення в кожному районі кредитних спілок, обслуговуючих кооперативів, розширення мережі заготівельних пунктів, відновлення приймально-заготівельних пунктів споживчої кооперації. Це буде суттєвим фактором нарощування обсягів виробництва молока в області.

Для реалізації цих завдань необхідно провести технічне переозброєння підприємств, що вимагає значних інвестицій. Крім того, важливим є створення власного виробництва таропакувальних матеріалів на рівні європейських стандартів. Також слід забезпечити надання довгострокових пільгових кредитів, у першу чергу на модернізацію і реконструкцію підприємств. Сільське господарство та цукрові заводи регіону мають економічні можливості реформування галузі за рахунок скорочення втрат і запровадження досконалішої технології переробки сировини. Слід також забезпечити неухильне дотримання політики невтручання у господарську діяльність підприємств, забезпечення вільного руху сільськогосподарської продукції, розвитку інфраструктури аграрного ринку, розширення експорту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, збільшення присутності товаровиробників на традиційних ринках та їх вихід на перспективні зовнішні ринки.



ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми – формування в Україні важелів регулювання розвитку регіональних АПК. Вона узагальнює і розвиває науково-методичні основи функціонування АПК в регіоні та питання його стимулювання шляхом створення відповідного механізму.

Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. У теоретичному та методологічному плані важливість функціонування регіональних АПК в умовах формування ринкових відносин визначається їх місцем та роллю у територіальному агропромисловому поділі праці; у формуванні регіональних і державного продовольчого споживчого ринків та відповідних продовольчих фондів; а також в інтенсифікації агропромислового виробництва. В роботі обґрунтовано доцільність поділу АПК на п’ять сфер, які враховують виробничі та невиробничі зв’язки в середині комплексу: виробництво засобів виробництва для сфер АПК; сільське господарство; переробка сільськогосподарської сировини, її зберігання та реалізація; виробнича інфраструктура, що включає заготівлю, зберігання продукції, транспортування, матеріально-технічне забезпечення; невиробнича сфера, в яку входять система освіти і підготовки кадрів, охорона здоров’я, культура, житлово-комунальне господарство, галузева наука та система управління.

2. Проведення структурних змін в АПК покликане сприяти нарощуванню обсягів виробництва у його галузях. При цьому у ринкових умовах слід формувати узгоджену політику розвитку АПК як комплекс соціально-економічних, правових, організаційних заходів на різних рівнях агропромислового сектору. Складовими формування оновлених взаємовідносин всередині комплексу повинні стати економічний суверенітет виробників, активна участь держави; використання вигод міжнародного поділу і кооперації праці; інтеграція у світовий ринковий простір.

3. Упорядкування понятійного апарату, загальноприйнятих визначень та класифікаційних ознак дозволяє сформулювати поняття “реформування регіонального агропромислового виробництва” як комплексу заходів щодо ієрархічної сукупності його підсистем (землеробства, тваринництва, продуктових підкомплексів та ін.) і його структурних одиниць (селянсько-фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, агрофірм, переробних підприємств тощо), що забезпечують ефективне використання досягнень науково-технічного прогресу, наявного ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб суспільства в продовольстві, сільськогосподарській сировині та інших видах продукції АПК.


4. При формуванні комплексного територіального (регіонального) розвитку економіки стосовно АПК слід враховувати низку принципів: принцип партнерства та тісної взаємодії центральних, регіональних, місцевих органів державної влади і самоврядування у вирішенні завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку регіону (території); принцип планових засад; принцип органічного поєднання планових і ринкових методів регулювання господарської діяльності; принцип комплексності; програмно-цільовий принцип; принцип оптимальності; принцип соціальної спрямованості регіонального розвитку; принцип взаємної вигоди в процесі розвитку АПК та агропромислової інтеграції.

5. Державна політика повинна запроваджувати механізм заставних цін та щорічно визначати закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію для державних потреб на покриття витрат виробників. У податковій політиці актуальною залишається проблема вдосконалення оподаткування переробних підприємств. Тому у роботі пропонується два шляхи розв’язання цієї проблеми: введення спеціального патенту на підприємницьку діяльність з переробки сільськогосподарської сировини або спеціальне оподаткування з урахуванням витрат на закупівлю сільськогосподарської сировини. У кредитній сфері слід надалі проводити політику часткового компенсування позичкових ставок за кредити виробникам АПК. Удосконалення потребують відносини щодо забезпечення сільськогосподарської техніки, зокрема впровадження лізингу та підтримка вітчизняного машинобудування для АПК.

6. Нестабільна робота аграрних підприємств Хмельницької області під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів викликала зменшення капітальних вкладень. Водночас протягом останніх років відбувається зростання обсягів прямих іноземних інвестицій у сільське господарство, харчову промисловість та переробку сільськогосподарської продукції. Серед внутрішніх джерел активно займаються фінансуванням АПК комерційні банки. Проте ризиковість вкладення коштів у сільське господарство зумовлює переважно короткостроковий характер надання кредитів, що не сприяє ефективному розвитку галузі. В аграрній сфері області актуальною залишається проблема матеріально-технічного забезпечення сільського господарства. Для її розв’язання слід створити спеціалізовані фінансові установи для кредитування АПК, фінансово-промислові групи на базі вітчизняних заводів - виробників сільськогосподарської техніки для забезпечення регіонального АПК.


7. На основі проведення факторного аналізу та умов функціонування було зроблено висновок про необхідність гарантувати продовольчу безпеку шляхом пріоритетного розвитку АПК на території Хмельницької області. Цьому сприяють галузевий склад господарства області, природнокліматичні умови, вигідне транспортно-географічне розташування. Аналіз виробничих показників свідчить, що область має великий аграрний потенціал і тому основними завданням є формування інтеграційного сталого виробництва. У сільському господарстві водночас спостерігається нестабільність виробництва основних видів продукції, що в свою чергу призвело до нерентабельності більшості продукції сільського господарства. Така ситуація в сільському господарстві області призвела до скорочення обсягів випуску продукції підприємствами харчової та переробної галузей, особливо цукру-піску, м’яса, хліба та хлібобулочних виробів. Тому виникає необхідність поширення інтеграційних процесів для стабілізації ситуації.

8. Система регулювання АПК повинна включати дві складові: напрями державного регулювання та регіональні важелі, особлива роль серед яких належить методам управління. До напрямів державного регулювання належать інвестиційно-інноваційне, цінове; фінансово-бюджетне, податкове і зовнішньоекономічне регулювання процесів функціонування АПК. На рівні регіону політика регулювання АПК повинна базуватися на маркетингових підходах, стратегічному, оперативному управлінні з обов’язковим постійним вивченням змін та тенденцій ключових факторів зовнішнього середовища.

9. На основі проведеного аналізу було визначено напрями інтенсифікації АПК та його сфер. Особисті господарства населення та фермерські господарства стануть елементами аграрного виробництва. Слід проводити політику, спрямовану на формування агропромислових об’єднань, агросервісних об’єднань, науково-дослідне обслуговування. Аграрне виробництво регіону повинно мати багатоукладну структуру. Визначено пріоритетні галузі розвитку АПК і запропоновано створення інтеграційних об’єднань із сільськогосподарськими товаровиробниками, що дасть можливість забезпечити належний технологічний рівень виробництва.



<< предыдущая страница   следующая страница >>