litceysel.ru
добавить свой файл
1


85.(4УКР)-4Лві.

Василь Вовкун: режисер і письменник: Пам’ятка-персоналія. – Вип. 6. – Жовква, 2005. – 15 с.

«В океані рідного народу

Відкривай духовні острови»


Василь Симоненко


Пам’ятка-персоналія про Василя Вовкуна: режисера, письменника, колекціонера, громадського діяча входить до другої частини бібліографічного краєзнавчого довідника «Жовківщина в особах…»

Розрахована на широке коло читачів регіону, учнів загальноосвітніх шкіл, студентів вищих навчальних закладів, бібліотечних працівників Жовківської централізованої бібліотечної системи.





СЦЕНА – ДЗЕРКАЛО ВІДОБРАЖЕННЯ ЖИТТЯ


"Мені щастить на зустріч з добрими і

мудрими людьми..."

Василь Вовкун

Неповторна краса рідного краю. І окрасою нашого талановитого і древнього народу, який зачаровує світ, дає змогу подивитись на творчість різних людей с. Мацошина є земляк Василь Вовкун.

Заслужений діяч мистецтв України. Режисер-постановник, сценарист, письменник, колекціонер.

Художній керівник державного підприємства "Україна мистецька". Художній керівник мистецького агентства "Арт Велес".

Доцент Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Член Національної ради Конгресу української інтелігенції.

Режисер інавгурації Президента України Віктора Андрійовича Ющенка.

16 червня 1957 року на Галичині у с. Мацошин на Жовківщині у сім'ї селян Василя та Ольги народився син. На честь батька охрестили його Василем. Пізнавати життя змалечку вчили малого Василя рідна природа, церква, родина. Дід навчав народної обрядовості, звичаїв односельчан. Пошуки красивого у житті – кредо малого Василька Вовкуна. Вчився він у Мацошинській восьмирічній школі, а пізніше у Жовківській середній школі. З п'ятого класу писав вірші, новели, був членом районного літературно-мистецького об'єднання газети "Нове життя". Зворушує його доробок "Дороге моє село Мацошин".


Після закінчення школи, шлях Василя Вовкуна привів до Львівської студії театрального мистецтва при Державному академічному драматичному театрі ім. Марії Заньковецької, де він вчився і пізнавав "ази" режисерської праці в майстерні Народного артиста України О.Ротенштейна та заслуженого діяча мистецтв України О. Ріпки. Тут гартувались його професіоналізм та талант.

Після закінчення ним акторського факультету Київського державного Інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого, працював у Чернівецькому музично-драматичному театрі Ольги Кобилянської, а також у Київському українському театрі-студії "Будьмо!".

Ще студентом Василь пробувався на роль у фільмі Івана Миколайчука "Вавилон XX".

Василь Вовкун в інтерв'ю на радіопередачі "Ранковий гість" згадував як важко було йому колись попасти на сцену із своїми творчими намірами, набутками. Адже сцена – це відображення життя. Він звик все робити "чистими" руками і зажди був творчим опозиціонером. Завжди бажав зробити побільше вистав і якнайкраще!

Його щирим порадником є дружина Лідія – заслужена артистка України, актриса Київського академічного молодого театру.

Син Святослав закінчив інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Як драматург Василь Вовкун є автором п'єс "Батьківські пороги" за Григором Тютюнником (Чернівці, 1985 р.), "Поранкова душа", "Молодий буковинець" (Чернівці 1988 р.). Ряд прозових творів вийшли з під пера Василя Вовкуна: "Морозяне щастя", "Молодь" (Київ, 1991 р.), "Фрески", "Кальварія" (Львів,2001 р.).

Його праця у 1997 році була відзначена Міжнародною спілкою українських підприємців премією "Золотий тризуб" за експериментальність в сучасному українському мистецтві у номінації "Режисер".

У 1998 році йому було присвоєно почесне звання "Заслужений діяч мистецтв України".

Понад 250 постановок: державних свят, вітчизняних та міжнародних фестивалів, днів української культури і мистецтв у Словаччині, Польщі, Франції, Молдові, Китаї, молодіжних масових заходів, альтернативних концертів, оригінальних видовищ – плідний доробок режисера Василя Вовкуна.


Серед них користуються популярністю і шаною глядачів: постановка опери І.Стравінського "Цар Едіп", містеріального шоу-дійства "Золоті ворота тисячоліть" (1999 р.), музичних метаморфоз В. Павліковського "Ті, що походять від сонця" (2001 р., Київ).

У 1989 та 1991-1995 роках він був головним режисером-постановником Всеукраїнських фестивалів "Червона рута". Саме на цих перших фестивалях "Червоної рути" нажив собі купу неприємностей за сміливість зробити такі фестивалі у ті часи.

Чого, чого, а цього у режисера Василя Вовкуна завжди вистачало!

Прослідкуємо далі за його творчістю... 1993,1996 роки... Василь Вовкун – режисер-постановник І-ІІ-го Міжнародного конкурсу артистів балету ім. Сержа Лифаря, Міжнародного фестивалю українського фольклору "Берегиня" (Луцьк, 1994, 1998 роки), фестивалю традиційної народної творчості "Покуть" (Харків, 1996, 1998 роки), Літературно-мистецького фестивалю "Лесина осінь" (Ялта, 1994-2000 роки), Фестивалю української культури у Польщі (Сопот, 2000 р.), Дня України на Експо-2000 (Гановер, Німеччина, 2000 р.). Головний режисер-постановник пост-модернових дійств "Я – Романтика" за М.Хвильовим (1993 р.), Національних опер "Нічні концерти за М.Бажаном (1994 р.), "Я не хочу вертатись в СССР" за І. Багряним (1996 р.), вечорів присвячених Т.Шевченку, І.Котляревському, М. Грушевському, О.Ольжичу, В. Чорноволу, постановки в Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської моновистави "Моя любов, я перед тобою" за Ліною Костенко (1997 р.) та моновистави "Святая святих" за В.Яворівським (у Луцьку, 1998 р.).

2001 рік...У Палаці мистецтв "Український дім" відбулася культурно-мистецька акція "Незалежне мовчання" – авторська режисура В. Вовкуна. Це відчуття самого себе таким, яким ти є насправді! Три складові проекту: Слово (презентація книжки прози "Фрески") + Музика (лібрето фольклорних метаморфоз) + Малярство (виставка із приватної колекції народного малярства та вишивки). Ці три складові проекту об'єднують світ символів, той світ, який є могутньою основою культури і мистецтва, світ символів як поняття загальнолюдське і водночас етногенетичне. Автор проекту підсумовуючи двадцятилітнє наближення до відчуженого від власного соціуму мистецтва, вперто акцентує на його неминучості в майбутньому.


Дуже довго він не міг знайти потрібного рішення для постановки спектаклю про Максима Тадейовича Рильського "Сповідь" (1995 р.). Зібрання творів М.Т. Рильського лежало на столі, а підказки для постановки спектаклю не було. Василь Вовкун згадує: "Якось прокидаюсь серед ночі, можу безпомилково сказати на якій сторінці який вірш. При цьому відчув чиюсь незриму присутність у кімнаті... Навіть трошки страшно зробилося... А потім прийшла підказка як передати душевні муки поета у сталінські роки...

У зал Оперного театру у Москві я вніс 12 кліток з канарейками. Актори пішли і на пустій сцені заспівали пташки у клітках..."

А ще Василь був автором та ведучим радіопередачі "Самопізнання" (радіо "Ера", 2002–2003 рр.).

Останнім часом ім'я художнього керівника державного підприємства "Україна мистецька" Василя Вовкуна двічі гучно прозвучало на всю Україну. Він – режисер інавгурації Президента України В.А. Ющенка, режисер найсвіжішої прем'єри Львівського державного театру опери та балету ім. С. Крушельницької "Бал-маскарад".

Особливою для Василя Васильовича Вовкуна була режисура інавгурації Президента України на Майдані у м. Києві.

З Віктором Ющенком Василь Вовкун був упродовж усієї його парламентської передвиборної кампанії 2002 року. Тоді він досить близько познайомився із майбутнім українським Президентом, відкрив для себе його інтелігентність, кругозір, культуру, політику.

Відіграли свою роль у режисурі-постановці інавгурації такі важливі фактори: Майдан – як головний герой помаранчевої революції, а також – увага світової громадськості. Крім того Вовкун ще й вивчав досвід європейських країн у проведенні таких дійств, українські традиції різних часів: княжої доби, козацтва, УНР. Він запропонував те, що близьке українському народові за ментальністю – щось на зразок обряду.

Найважче було знайти місце для інавгураційної промови В.Ющенка: біля колони на майдані Незалежності. Концерт у палаці "Україна" був побудований ним на українській академічній класиці: Лисенко, Станкович, Скорик. На завершення прозвучала "Ода радості", яка лягла в основу гімну Європейського Союзу.


Цілком новим був бал в Українському домі. Це був авторський проект "Помаранчева мить життя".

У президентській кампанії В.Ющенка 2004 року, В.Вовкун був координатором культурно-мистецьких програм. Адже мистецтво не може перетворюватись на політичну агітку. І тому режисер запропонував проводити мистецькі дійства за участю професіоналів, лідерів з безкомпромісною позицією. Так народився проект "Пісні свободи" в якому брали участь групи "Воплі Водоплясова", "Океан Ельзи", "Танок на Майдані Конго", "Мандри", "Гайдамаки", Марія Бурмака, Тарас Петриненко, Оксана Білозір.

На передвиборній кампанії окрім пісень свободи вони реалізовували проект "Малі міста – майбутнє України". Цей проект охопив понад 360 районних центрів. У ньому взяли участь Ніна Матвієнко, Валентина Ковальчук, колектив "Золоті ключі", квартет "Явір", дует "Поклич".

Третій проект – "Політичний вертеп". Студенти в масках політичних лідерів Ющенка, Мороза, Симоненка, Тимошенко та інших виступали на базарах. Ця акція вселяла в людей впевненість і сміливість.

Через ці три проекти на Майдані Незалежності людям передавалась добра енергетика.

В одному з численних інтерв'ю Василь Вовкун спілкуючись з журналісткою під час виборів розповів таке:

"Спрацювала народна технологія. Моя мама, якій 71 рік, розказувала мені про свій метод передвиборної боротьби. Позбиралися в селі жінки її віку і мама запропонувала молитву по колу. Сьогодні вона молиться з 6 до 7 ранку, а інша жінка з 7 до 8 і так вони змінювали одна одну цілодобово два тижні підряд... Таку молитву Бог не міг не почути."

Інавгурація це перехідний місток від революції до буднів. На думку Василя Вовкуна, теперішній вибух головне скерувати у правильне русло, не розгубити і не розчавити цю енергію. Щодо культурної політики: "Якщо рік не дати нашій культурі розвиватися, повернемося у минуле, у позавчора. Насамперед ухвалити закон про концепцію розвитку української культури. Але цей закон може спрацювати лише у парі з іншим законом, який захищатиме український інформаційний простір".


Міністерству культури і туризму режисер і письменник Василь Вовкун запропонував би такі реформи: повернутися обличчям до села: "Зараз понад п'ятдесят відсотків сільських будинків культури зачинені або в них відбуваються дискотеки. Село завжди було донором міста, у тому числі в творчому плані. Крім того, потрібно реорганізувати творчі спілки. Ці об'єднання мають бути прообразами профспілок, які служитимуть авторським правом. І так далі…

Режисер, сценарист, письменник Василь Вовкун працює в найрізноманітніших жанрах: автентичному, академічному, молодіжному, модерновому.

Він – один із кращих режисерів музичних видовищ в Україні. Його синтетичні постановки часто нагадують священнодійство, сповнене недомовленостей, зашифрованих натяків, символів. У них є місце музикантам, співакам, драматичним акторам, танцівникам.

Нехай майбутнє подарує режисеру-постановнику Василю Вовкуну нових мистецьких експериментів на сценічній царині та щиру вдячність і шану від глядачів, повагу від друзів!

P.S. Майбутнє подарувало Василю Вовкуну можливість реалізувати свої задуми. 19 грудня 2007р. він став Міністром культури і туризму України.

Список використаних видань:

Незалежне мовчання…: Авторський проект Василя Вовкуна. – К.: Арт-Велес, 2001. – 21 с.

Гузьо Г. «Віктора Павліка і Павла Зіброва довелося стягнути зі сцени…»: [Інтерв’ю із художнім керівником держпідприємства «Україна мистецька» Василем Вовкуном] // Високий замок. – 2005. – 2 лют.

Каліка Я. Василь Вовкун: [Про фольклориста з с. Мацошин] // Відродження. – 1999. – 14 серп.

Унгурян О. Известный режиссер и собиратель старины: Василий Вовкун: «Там, где один коллекционер прошел, другому делать нечего» // Факты и комментарии. – 2005. – 19 февр.


Над пам’яткою працювали:


Надія Сірак – бібліотекар філії с. Мацошин

Галина Малишева – провідний бібліограф Жовківської ЦБС

Марія Довгань – директор Жовківської ЦБС