litceysel.ru
добавить свой файл
1 2 ... 44 45






Мертвим і живим — яких любив і люблю досьогодні

Автор













ББК 84.4УКР6

Юрій Щербак. Час смертохристів : Міражі 2077 року : роман. / Юрій Щербак.

К., Ярославів Вал. — 480 с.

ISBN 978-966-2151-82-4

Видавнича рада «Ярославового Валу»:


Віктор
Баранов секретар ради НСГУ,

головний редактор журналу «Київ»;

Михайло Ватуляк голова Асоціації видавців і

книгорозповсюджувачів Львівщини;

Сергій Грабар
письменник

Григорій
Гусейнов головний редактор журналу «Кур'єр

Кривбасу» лауреат Шевченківської премії;

Дмитро Іванов
головний редактор газети «Гарт»(Чернігів),

лауреат Шевченківської премії;

Володимир Загорій
президент Ліги українських меценатів;


Світлана Короненко заступник директора каналу «Культура» Національної радіокомпанії Україна;

Іван Корсак головний редактор газети та радіо

«Сім'я і дім» (Луцьк);

Лілія Максименко головний редактор

Видавництва «Ярославів Вал»;

Василь Простопчук головний редактор газети

«Віче-інформ» (Луцьк);

Михайло Слабошпицький директор видавництва

«Ярославів Вал».


ISBN 978-966-2151-82-4


© Ю. М. Щербак, 2011

© І. В. Женченко, художнє оформлення, макет,.2011

© Видавництво «Ярославів Вал», 2011


Роман Юрія Щербака «Час смертохристів. Міражі 2077 року» є гостросюжетним політичним трилером, дія якого розгортається напередодні Четвертої глобальної війни.


Це антиутопія, сигнал тривоги, в якому за гротескною формою і фантастичністю ситуацій стоїть реальна масштабність можливих геополітичних подій майбутнього. Автор широко використовує прийом цитування таємних документів, які розкривають цинізм і подвійні стандарти акторів світової політичної сцени.

Роман Юрія Щербака з'явився через двадцять років після написання автором останнього прозового твору (документальна повість «Чорнобиль»). Збагачений досвідом політичної, державної і дипломатичної діяльності, автор, екс-посол України в США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі, дає своє парадоксальне і пророче бачення того, що може статися з Україною в майбутньому.



Видавництво «Ярославів Вал» складає глибоку подяку меценатові Леоніду Ліщині (Торонто, Канада) за фінансову підтримку цього видання


...постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних...

А коли скажуть вам: «Ось Він у пустині» - не виходьте, «Ось Він у криївках» — не вірте! Бо, як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід сина Людського.

Бо де труп, — там зберуться орли.

А про день той й годину не знає ніхто:

Ані Анголи небесні, ані Син, — лише Сам Отець.


Євангелія від Св. Матвія, 24:24,26,27,28,36


Міраж (франц. mirage), марево — явище аномальної рефракції світла, коли людина бачить, крім предметів у дійсному положенні або замість них, їхнє уявне зміщене зображення — перевернуте, збільшене або зменшене.

Українська радянська енциклопедія, К. 1982, т. 7, с. 29


Частина перша

ПОВЕРНЕННЯ


1.


20 квітня 2077 p.


Шифрограма 63-80/CNAS

Посольство України в Конфедерації Держав

Північної Америки, Вашінгтон.


Цілком таємно

Знищити по прочитанню.

Начальнику науково-технологічного Управління Військової Розвідки України (ВІРУ)

Гайдуку І.П.

Шановний Ігоре Петровичу, вітаю Вас з присвоєнням чергового військового звання генерала-хорунжого ЗСУ. У зв'язку з нагальними обставинами наказую терміново (строк виконання 1-3 дні) прибути до Києва для одержання нового призначення.


ПідписавЙого Ясновельможність Гетьман України,

Генерал армії Кузьма-Данило Махун

2.

Гайдук прокинувся на світанку, коли вашінгтонське весняне небо щойно почало наповнюватися тихим і спочатку ледь відчутним сяєвом. На екрані електронного будильника виникла неонова цифра: 4:00AM. Тривожно схопився, не розуміючи, де опинився, хто він і що відбувається навколо. Такі падіння у чорну діру безпам'ятства траплялися з ним дуже рідко — як наслідок тяжкої перевтоми чи катастрофічних переміщень у часі й просторі з Вашінгтону до Токіо і далі до Канберри.

Гайдуку здалося, що крім нього і Лінди у кімнаті є ще хтось. Він навіть не згадав учорашньої шифрограми і здивовано-зляканого погляду шифрувальника Бєлкіна — хоча саме це неочікуване повідомлення спричинило, мабуть, тимчасовий колапс пам'яті.

Шифровка була як розривна куля в мозок, перекреслюючи все дотеперішнє вільне життя Гайдука. Він відчув чийсь пильний погляд: у тьмяному просторі спальні Гайдук побачив за два фути від ліжка невеличкого дрона, завбільшки з тенісний м'яч, тільки не пружного і пухнастого, а металевого, оптика якого зловісно виблискувала. Гайдук знерухомів, приречено чекаючи пострілу: ще у лютому він вислав до Центру опис нового дрона-кіллера під кодовою назвою «Горобчик» (Sparrow), здатного знищувати лідерів терористичних організацій, вищих офіцерів ворожих армій та інших супротивників Конфедерації.


Темношкіра пуерторіканка Лінда Кенворсі безтурботно спала поруч, ледве прикривши живіт білим покривалом. Вона лежала навзнаки, посилаючи тихі й смішні звуки глибокого сну після нічних любощів — наче вітер грав на дитячій мунгармоніці. Тіло Лінди чорніло в сутінках: ледь розставлені важкуваті ноги, сіра смуга покривала, оголений торс, повняві груди, ліва рука підкладена під голову — все дихало спокоєм і беззахисністю.

Дрон продовжував нерухомо висіти перед Гайдуком, наче згусток темної енергії. Гайдук знав, що всередині кулі кипить електронне життя. Невідомий оператор з Центральної служби безпеки сидить десь неподалік від Аннаполіса, позіхаючи, перед екраном монітора і, ковтаючи вистиглу каву, вивчає нічне життя Гайдука і Лінди в усіх його безсоромних подробицях, вирішуючи — чи спопелити їх лазерним променем, чи дарувати ще трохи життя.

Остовпіння минуло, і Гайдук зробив ледь помітний рух лівою рукою (стріляв з лівої) до подушки, під якою лежав старий, але надійний штурмовий пістолет морських піхотинців «Беретта» М9А11, заряджений самонавідними кулями. Дрон миттєво відреагував на рух, злетівши до стелі і засліпивши Гайдука фотоспалахом, від якого кімнату сповнило болюче ртутне світло, що знерухомило новоспеченого генерала-хорунжого Збройних сил України. Коли чорнота повернулася на зміну спалаху, чорнотавсеохоплююча і щільна, без будь-яких натяків на світанок, Гайдук зрозумів, що дрона в кімнаті нема. Він згадав, що сьогодні його запрошено до Білого дому, і збагнув, що існує прямий зв'язок між тим запрошенням, шифровкою і рейдом дрона. Потім подумав, що в Києві доведеться замовляти генеральську форму в камуфляжному, штабному і парадному варіантах. Йому стало гидко, бо забув, коли востаннє носив військову уніформу — хіба що під час служби в спецназі розвідки, коли закінчувалася румунсько-українська війна. Потім був Бостон. Ворухнулася Лінда, на мить розплющивши очі: що? що? Він ніжно поцілував її у вічі, носика й губи. «Спи, все гаразд». Що буде з нею, самотньою касиркою з банку «Continental» на М-стріт? Він звик до покірливої й мовчазної Лінди Кенворсі може й любив її?) — і відчув відразу до цього ранку, коли зацвітали на березі Потомаку сакури, й тихо лайнувся: "Fuck it!".

3.

Службовий автомобіль Гайдука залишився на Дюпон-серкл. Закінчилися талони на пальне, і тому він викликав таксі на Канал-Роуд, де знімав двоповерховий невеличкий будинок, неподалік від Джорджтаунського університету, в зелених ярах, що виходили на водоймище. Таксист — пакистанець у чалмі салатного кольору, зовні типовий офіцер Інформаційної ісламської служби, якими був наповнений Вашінгтон — спочатку відмовився їхати до «Сонного Птеродактиля» на Пенсільванія авеню 1600 (так звали потворну гігантську бетонну споруду з химерними гострими кутами, що ховала під собою Білий дім, виконавчий офіс імені Д. Айзенгавера, де колись містилося Воєнне міністерство, урядову резиденцію «Блер-Гаус» і Міністерство фінансів: урядові чиновники твердили, що «Птеродактиль» витримає удари балістичних ракет з ядерними боезарядами, хоча ніхто цьому не вірив). Таксист довго, як на східному базарі, торгувався, доки Гайдук не звабив його, пообіцявши сплатити не амеро чи юанями, а глобо. Коли під'їжджали по F-стріт до 18 вулиці, таксист, побачивши попереду чорні поліцейські «черепахи», якими оточений був «Птеродактиль», рішуче звернув ліворуч, навідріз відмовившись під'їжджати ближче: кляті копи, побачивши чалму, заарештують його і відберуть ліцензію. Пакистанець вихопив у Гайдука 20 глобо з зображенням Білла Гейтса, і, не давши здачі, моментально від'їхав. Гайдук мусив пройти два квартали, перш, ніж наблизився до КПП. Була друга година пополудні, й чорні поліцейські вже розм'якли від спеки, весняної млості, післяланчової сонливості, страждаючи під вагою кулевідпорних шоломів, бронежилетів, наколінників, довгих палиць з шоковими зарядами, кайданів і потужних автоматів-коротунів НК-МР 5/11, які мали вигляд доволі грізний, якщо не знати, що Китай відмовився постачати Конфедерації супернабої, здатні пробити наскрізь захисні лати. Американські ж заряди й кулі були безсилі подолати кулевідпорний пластик.


Поліцейські довго вдивлялися в паспорт Гайдука, звіряли біометричні дані з комп'ютером, зазирали в зіниці — і все це для того, щоб передати його в супроводі товстої негритянки-поліцейської, яка ходила перевальцем, на центральний контрольно-пропускний пункт, до якого треба було довго добиратися бетонним лабіринтом, захованим у нетрях «Птеродактиля». Нарешті його вивели на галявинку, й він побачив Білий дім, прикритий згори шатром — бетонним склепінням. Білий дім здався Гайдукові декорацією, зануреною у вічну полярну ніч. Його освітлювали прожектори, як якийсь виправний заклад на півночі Канади.

Третій етап перевірок здійснювався всередині Білого дому. Гайдуку видали комплект стерильної білизни, сині штани й куртку з дешевої бавовни з літерою "V" на лівій нагрудній кишені. Злоязикі вашінгтонські журналісти писали, що диктаторам тут видають яскраво червону уніформу, ісламським можновладцям — зелену, європейським демократам, переважно геям, — блакитну, російським олігархам — смугасту, тільки китайцям дозволялося не перевдягатися. Уніформу запровадили після інциденту з зараженням попереднього президента Конфедерації Держав Північної Америки вірусом хвороби Джоссера, принесеним еміром одного з арабських еміратів на розкішному золотаво-зеленому халаті. Довелося на три місяці закрити Білий дім для дезинфекції й проведення спеціальної програми щеплень.

Перевдягнувшись у тісний одяг, що робив його схожим на пацієнта лікарні в Бетезді (треба було надягти не куртку, подумав Гайдук, а квітчасту пелерину, що застібається ззаду і дає можливість оглянути голу дупу пацієнта), він пройшов до сусідньої кімнати, оздобленої в старомодному стилі — з дубовими панелями і важкими меблями. Перед монітором чатував рожевощокий гігант у білосніжному кашкеті, синьому френчі з червоними вилогами й золотими Гудзиками, у білих штанях і лакованих чорних черевиках — зброї у цього гіганта Гайдук не помітив.


У дверях з'явилася худенька, сива, зі смішними дитячими кісками жінка з живими чорними очима, привітно всміхнулася Гайдуку і урочисто промовила:


  • Містере Гайдук, перша леді, сенатор Ван Лі очікує вас.

Це була Марта Джеферсон, перша помічниця дружини президента КДПА Ширлі Мак Доул. Тепер — сенатор Ширлі Ван Лі.

Гайдук ступив до дверей, ледь не зачепивши дубовий стілець, на якому сидів рожевощокий гігант, який навіть не поворухнувся, не звів очей з монітора.

4.

15 квітня 2077 p.

Абсолютно таємно

Один примірник

Особисто Його Ясновельможності Гетьману України,

Генералу армії Кузьмі-Данилу Махуну

Повідомлення особливої державної ваги

Інформую Вас, що Закордонна інформаційна служба Державної Варти України (ЗІС ДерВару) з дозволу ГЕПРУ взяла 2075 року в оперативну розробку начальника Другого (науково-технологічного) управління військової розвідки ЗСУ полковника Гайдука І.П.

Гайдук І.П. народився 12 лютого 2027 р. в Києві, закінчив спеціалізовану комп'ютерну школу, навчався в Київському політехнічному університеті, факультет систем управління ракетами. Виявив себе здібним інженером, має два винаходи. Під час румунської агресії (2048-2052 pp.) служив у військовій розвідці, став кадровим офіцером ВІРУ. Закінчив Розвідувальну Академію Збройних Сил ім. генерала Є.Марченка (2055 p.), отримавши звання капітана. У 2057 р. в рамках студентських обмінів за рішенням керівництва Міноборони (К-Д. Махун) і ДерВару (Ю.Мережко) був направлений до Конфедерації держав Північної Америки на навчання до МІГМассачузетського Інституту Технології, відділення космічних технологій, управління і зв'язку, де увійшов до 10-ти найкращих студентів. Доктор філософії, доктор інженерних наук. Після закінчення МІТ, перебуваючи на території КДПА, займається розвіддіяльністю під прикриттям посади виконавчого директора Українсько-американського Бюро з науково-технологічних обмінів. З 2058 p., будучи студентом МІТ, вступив у інтимний зв'язок з американською громадянкою, студенткою того ж інституту Ширлі Мак Доул, яка згодом, через 3 роки, стала дружиною майбутнього президента КДПА Ендрю Ван Лі і на сьогоднішній час є одним з найвпливовіших сенаторів Конфедерації.


Наявні в ЗІС ДерВару дані свідчать, що Ширлі МакДоул ще в студентські роки стала агентом Центральної служби безпеки Конфедерації під псевдо «Бейбі» і в ході інтенсивних контактів завербувала Гайдука І.П., якому було дано псевдо «Ікар».

Створюючи видимість успішної діяльності зі збирання на користь Української Держави інформації щодо найновіших науково-технічних розробок у сфері передачі інформації та нових видів озброєнь (проекти «Водограй», «Черепаха», «Койот», «Ластівка» та інші), Гайдук І.П., працюючи на Конфедерацію, завдав величезної шкоди обороноспроможності УД, вітчизняній науці і техніці.

Доведено, що Гайдук І.П. сприяв передачі американцям таких перспективних проектів вітчизняного оборонно-промислового комплексу, як новий вид пального для твердопаливних ракет морського і космічного базування SS-32 та SS-52, антикорозійне покриття для морських платформ стратегічного призначення, надчутливі радарні установки типу «Мантія», нові принципові розробки газотурбінних і плазмових двигунів та інше (список злочинно-зрадницьких дій Гайдука І.П. додається окремо).

Передаючи ці та інші технології й вироби своїм американським хазяям, Гайдук І.П. став на шлях особистого збагачення, накопичуючи на підставних рахунках у Панамі значні суми грошей порядку 60 млн. глобо. Гайдук веде аморальний образ життя, перебуваючи у позашлюбному зв'язку з касиркою банку «Континентал» Ліндою Кенворсі, агентом бразільської розвідки, яку використовує для проведення незаконних грошових операцій.

Наявних у Державної Варти фактів достатньо, щоб викрити зрадницьку антидержавну діяльність Гайдука І.П.


У зв'язку з вищесказаним пропоную:

негайно відкликати Гайдука І.П. з Конфедерації під переконливим приводом (підвищення по службі);

негайно заарештувати його по прибутті до Києва і висунути офіційні звинувачення;

створити спеціальний військовий трибунал для суду над Гайдуком І.П.;

як виняток, засудити Гайдука І.П. до аргентінської страти


следующая страница >>