litceysel.ru
добавить свой файл
1 2 ... 4 5




МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”


На правах рукопису




Князь Олег Володимирович

ОЦІНЮВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ




Спеціальність: 08.00.04. – Економіка і управління підприємствами

(машинобудування та приладобудування)


Дисертація


на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук


Науковий керівник:

Кузьмін Олег Євгенович

доктор економічних наук, професор,

Заслужений працівник народної освіти України

Львів - 2008




ЗМІСТ


ВСТУП
4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ І ПРАКТИКА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 11

1.1. Сутнісні характеристики інноваційного розвитку підприємств 11

1.2. Принципи оцінювання і регулювання інноваційного розвитку підприємств 35

1.3. Проблеми оцінювання і регулювання інноваційного розвитку підприємств 47

Висновки до першого розділу 59

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 66

2.1. Фактори, які впливають на інноваційний розвиток підприємств 66

2.2. Аналізування впливу факторів на інноваційний розвиток

Підприємств 75

2.3. Оцінювання рівня інноваційного розвитку підприємств 85

Висновки до другого розділу 109

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 113

3.1. Напрями удосконалення регулювання інноваційного розвитку підприємств 113

3.2. Способи реалізації заходів щодо удосконалення регулювання інноваційного розвитку підприємств 126


3.3. Моніторинг ефективності реалізації заходів щодо удосконалення регулювання інноваційного розвитку підприємств 143

Висновки до третього розділу 155

ВИСНОВКИ 160

ДОДАТКИ 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195

ВСТУП


Актуальність теми. В умовах стрімкого підвищення рівня інформатизації суспільства, швидкого розвитку міжнародних комунікаційних мереж, загострення конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках для забезпечення конкурентоспроможності, економічної безпеки національної економіки та окремих господарюючих суб’єктів необхідно активізувати інноваційний розвиток. Висока вартість і ризиковість реалізації інноваційних проектів, їх інтелектуаломісткість є ключовими факторами, які впливають на рішення керівників машинобудівних підприємств щодо започаткування і розвитку інноваційної діяльності. Недостатність досвіду в управлінні інноваціями на машинобудівних підприємствах і низький розвиток ринкової інфраструктури є ключовими проблемами інноваційного розвитку.

У науковій літературі значну увагу приділено особливостям організування інноваційної діяльності на стадії проведення фундаментальних досліджень, підготовці інновацій до впровадження, оцінюванню ефективності інвестицій, що спрямовані на реалізацію інноваційних проектів, методам стимулювання розвитку інноваційної діяльності тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці В.Алєксандрової, І.Алєксєєва, Ю.Бажала, Р.Бургелмана, Я.Ван-Дайна, С.Валдайцева, О.Василенка, О.Волкова, В.Геєця, А.Гойка, М.Денисенка, П.Завліна, А.Загороднього, С.Ілляшенка, С.Ільєнкова, А.Казанцева, Е.Карлаускаса, В.Ковальова, Н.Краснокутської, С.Кропельницької, М.Крупки, О.Кузьміна, О.Лапко, І.Лукінова, Дж. Мартіна, М.Мейдіка, К.Мекюра, Л.Мінделлі, І.Мілендорфера, О.Мозіль, В.Морозова, Ю.Морозова, Л.Оголєвої, Й.Петровича, Б.Пшика, В.Соловйова, М.Туган-Барановського, І.Тивончука, І.Ткачука, І.Циглика, Н.Чухрай, Й.Шумпетера, С.Ягудіна та інших. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці управління інноваційним розвитком, є частина питань, які залишаються постійним об’єктом дискусій. До них слід віднести особливості контролювання і регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, методичні рекомендації з оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, визначення напрямів удосконалення управління інноваційним розвитком машинобудівних підприємств, побудову системи моніторингу інноваційного розвитку підприємств тощо. Значною мірою суперечності виникають через відсутність чіткості у формулюванні термінів і понять, через недосконалість низки класифікацій у теорії інновацій тощо.


Необхідність подальшого удосконалення теоретичних та методико-прикладних основ оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств обумовила актуальність теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний з науковим напрямом кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» - «Удосконалення систем менеджменту і розвиток міжнародного підприємництва» (номер державної реєстрації 0105U007300), «Проблеми інвестиційної та інноваційної діяльності» (на прикладі машинобудування і приладобудування) (номер державної реєстрації 0107U009522), а також держбюджетною темою «Формування та використання механізмів інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (номер державної реєстрації №0104U002289), затвердженої рішенням НТР НУЛП, протокол №12 від 24.04.2003 р. Внеском автора у розробку держбюджетної теми стала розробка методичних рекомендацій з оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень і методико-прикладних рекомендацій щодо удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Завданнями роботи є:


  • уточнити поняття «інноваційний розвиток машинобудівних підприємств» шляхом виділення його сутнісних характеристик, а також виділити принципи оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;

  • виявити проблеми оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств і проаналізувати фактори, які їх зумовлюють;

  • розробити методичні рекомендації з оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;
  • виділити напрями і способи удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;


  • уточнити елементи системи моніторингу інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Об’єкт дослідження – процеси оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Предметом дисертаційної роботи є теоретичні та прикладні положення щодо оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем управління інноваційним розвитком машинобудівних підприємств. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються розвитку інноваційної діяльності.

У процесі дослідження вивчені та проаналізовані матеріали машинобудівних підприємств, які реалізовують інноваційні проекти, а також матеріали наукових джерел, які відображають досвід вітчизняних і зарубіжних авторів з даної тематики.

Методи дослідження. У дисертації використано такі методи дослідження: порівняння, систематизації та узагальнення – під час уточнення сутнісних ознак поняття “інноваційний розвиток машинобудівних підприємств”, при розробці методичних рекомендацій з оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств (підр.1.1, 1.2, 2.3, 3.3); статистичний аналіз – при аналізуванні стану інноваційних процесів в Україні та тенденцій розвитку інноваційної діяльності (підр.1.1, 2.1); методи експертних оцінок, попарних порівнянь, а також інструментарій кластерного аналізу – в процесі аналізування факторів, які впливають на інноваційний розвиток машинобудівних підприємств, а також при їх систематизації (підр.1.3 і 2.2); індукції і дедукції – під час виявлення і аналізування проблем оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, виділення напрямів і способів удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку (підр.1.3 і 3.1-3.3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств. Автором отримано такі наукові результати:


вперше:


  • розроблено методичні рекомендації з оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, які окрім інноваційного потенціалу, кількості та рівня економічної ефективності впровадження на машинобудівних підприємствах інновацій враховують також готовність персоналу машинобудівних підприємств до змін. Оцінювання передбачає інтегрування часткових показників інноваційного розвитку машинобудівних підприємств у комплексний показник шляхом застосування коефіцієнтів вагомості часткових показників;

удосконалено:

  • регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, на засадах виділення його об’єктів (система показників, які характеризують інноваційний розвиток машинобудівних підприємств; система трактування визначеного рівня інноваційного розвитку; часові параметри формування і реалізації регулюючих рішень; технологія вибору і застосування заходів із організування процесу виконання регулюючих рішень тощо) та способів впливу на них;

набули подальшого розвитку:

  • поняття «інноваційний розвиток машинобудівних підприємств» і «потенціал машинобудівних підприємств до розроблення і впровадження інновацій» на засадах виділення їх сутнісних характеристик і уточнення взаємозв’язків між ними;

  • класифікація факторів, які впливають на рівень інноваційного розвитку машинобудівних підприємств (внутрішні, зовнішні; позитивні, негативні; прямі, непрямі; постійно діючі, тимчасово діючі; фактори, які можна регулювати, та фактори, які регулюванню не піддаються), а також принципи оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств (цілеспрямованості, визначеності, комплексності, систематичності, взаємозалежності, послідовності, оперативності, регулярності);
  • складові системи моніторингу інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, зокрема уточнено такі елементи системи як об’єкти і функції моніторингу інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.


Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції щодо оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, вибору напрямів удосконалення оцінювання та регулювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, побудови системи моніторингу інноваційного розвитку доведено до рівня методичних рекомендацій. Вони можуть бути використані керівниками: машинобудівних підприємств, окремих інноваційних проектів і фондів для активізування інноваційного розвитку та удосконалення управління інноваціями.

Розроблені методичні рекомендації з оцінювання рівня інноваційного розвитку, а також пропозиції щодо удосконалення його оцінювання та регулювання використовуються у діяльності Львівської обласної державної адміністрації (довідка №320-1 від 18.03.2008р.), машинобудівних підприємств: ТзОВ «Львівські автобусні заводи» (довідка № 77/19-НУ від 2 квітня 2006 р.), ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» (довідка №1-43-08 від 16.01.2008 р.), а також у діяльності ВАТ «Укрексімбанк» під час аналізування техніко-економічних обґрунтувань кредитів для реалізації інноваційних проектів машинобудівними підприємствами і вибору найкращого проекту з ряду альтернативних; підготовки управлінських рішень щодо необхідності пошуку і застосування резервів покращання економічної ефективності вкладення коштів у інноваційний розвиток машинобудівних підприємств (акт впровадження № 51-12/3 від 3 вересня 2007 р.).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка”, зокрема при викладанні дисциплін: „Інноваційний менеджмент”, „Управління інноваційними проектами”, „Управління венчурним бізнесом” для студентів спеціальності „Управління інноваційною діяльністю” (довідка № 65-14-753 від 24 квітня 2008 р.).

Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора.


Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на десяти науково-практичних конференціях: «Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємництва в Україні» (м. Житомир, 2005 р.), «Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір» (м. Маріуполь, 2005р.), «Комерціалізація інтелектуальної власності: стан, проблеми, перспективи» (м. Львів, 2005 р.), «Муніципальна енергетика: проблеми, рішення» (м. Миколаїв, 2005 р.), «Розвиток наукових досліджень «2005»» (м. Полтава, 2005 р.), «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 2006 р.), «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (м. Луцьк, 2006 р.), «Сучасні наукові дослідження» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2006 р.), «Наукові розробки молоді на сучасному етапі» (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 25 наукових праць, з них 13 – у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація, загальним обсягом 169 сторінок, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, включає 25 таблиць, 9 рисунків, список використаних літературних джерел із 158 найменувань, додатків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ПРАКТИКА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ


    1. Сутнісні характеристики інноваційного розвитку

підприємств

В умовах глобалізації економіки, загострення конкуренції на міжнародних і національних ринках однією з основних умов забезпечення економічного розвитку і національної безпеки є активізування інвестиційних та інноваційних процесів на вітчизняних машинобудівних підприємствах. Економічний розвиток підприємств, в тому числі машинобудівних, характеризується наявністю факторів, що характеризують стійкі та тимчасові, кількісні та якісні зміни результативних ознак досліджуваного об’єкта [69; 70]. Забезпечення економічного розвитку машинобудівних підприємств шляхом активізування інвестиційної та інноваційної діяльності передбачає сукупність дій суб’єктів інвестиційної та інноваційної діяльності, націлених на збільшення обсягу та підвищення ефективності залучення та вкладення ресурсів в об’єкти інноваційної діяльності [71]. Огляд та аналіз праць П.Завліна, А.Казанцева, Л.Мінделі, І.Циглика, С.Кропельницької, О.Мозіль, І.Ткачука, В.Василенка, В.Шматька, О.Волкова, М.Денисенка, А.Гречана, Є.Бєльтюкова, С.Ілляшенка, А.Сухорукова, О.Чубкова та інших показав, що ухвалення суб’єктами підприємництва рішень щодо вкладення ресурсів в об’єкти інноваційної діяльності прямо залежить від рівня їх інноваційного розвитку [23; 24; 45; 51; 56; 57; 135].


Ознайомлення із працями науковців та позицією керівників машинобудівних підприємств дозволяє стверджувати, що загальноприйнятого означення поняття "інноваційний розвиток машинобудівного підприємства" (ІРМП) не існує. У більшості випадків його розглядають з позиції техніко-технологічної бази машинобудівного підприємства («…сукупність спеціалізованих знарядь, предметів та способів праці, за допомогою яких виробляються певні види однорідної продукції, або ж надаються послуги, що задовольняють однорідні потреби…» [45]), інноваційного потенціалу розробника інновації («…здатність до втілення досягнень науки і техніки у конкретні товари, спрямовані на задоволення запитів споживачів…» [56; 57]), технологічного розвитку машинобудівного підприємства («…рівень здатності просування на ринок технологій, насамперед, через продаж ліцензій на винаходи і ноу-хау, закладені в новий продукт чи технологічний процес, а також обладнання на виготовлення продукту…» [144]) тощо.

Вищевказані поняття лише частково розкривають сутність ІРМП. Проведені під час виконання дисертації дослідження показали, що ІРМП є комплексним поняттям. Його характеризують:


  1. кількість і рівень економічної ефективності впровадження на машинобудівному підприємстві інновацій;

  2. потенціал машинобудівного підприємства щодо розроблення і впровадження інновацій;

  3. готовність персоналу машинобудівного підприємства до змін (інновацій).

Усі машинобудівні підприємства, які залучені до інноваційного процесу, поділяють на ті, що: розробляють нові ідеї; висувають ідеї і реалізовують їх; втілюють запропоновані кимось ідеї, повністю або частково фінансують інновації [71; 73].

Будь-яке підприємство, що належать до однієї із вказаних груп, можна проаналізувати з позиції виділених нами характеристик інноваційного розвитку. При цьому, як показали проведені дослідження, немає значення форма власності машинобудівного підприємства, його специфіка, те, чи підприємство новостворене, чи існує тривалий час тощо.


Однією з головних характеристик ІРМП є кількість і рівень економічної ефективності впровадження інновацій. Ці параметри відображають фактичний досвід машинобудівних підприємств у реалізації інновацій. Факт реалізації конкретним машинобудівним підприємством інновацій у минулому засвідчує наявність певного інноваційного потенціалу і готовність персоналу машинобудівного підприємства до змін, але не відображає величини потенціалу і рівня готовності працівників до змін. Щодо інформації про ефективність реалізації інновацій, то вона також не вказує на величину інноваційного потенціалу і рівень готовності працівників до змін, а лише дозволяє зробити висновки про те, які результати реалізації інновацій отримані за наявного інноваційного потенціалу та фактичної готовності працівників до змін.

Ретроспективний аналіз кількості та рівня економічної ефективності впровадження на машинобудівних підприємствах інновацій необхідний для виявлення та оцінювання факторів, які вплинули на результати інноваційної діяльності. Цей аналіз варто і можливо проводити і для новостворених підприємств, проте при цьому слід враховувати рівень нововведень, що мали місце на момент їх створення.

Наявність інформації про кількість та рівень економічної ефективності реалізації інновацій є необхідною, але не достатньою умовою для формування висновку про ІРМП. Особливо це стосується випадку, коли ця інформація необхідна для формування та ухвалення рішення про вибір об’єкта, на базі якого реалізовуватимуться інновації. Розглянемо умовний приклад для обґрунтування цієї тези. Інвестор, який придбав нову технологію виробництва певного продукту, здійснює пошук підприємства-реципієнта, у яке готовий вкласти кошти для впровадження нової технології. Її реалізація забезпечить економію на витратах, а отже дозволить отримати більше прибутку на одиницю вкладених коштів у порівнянні з прибутковістю інших вкладень. Здійснюючи аналіз на основі інформації про кількість і рівень економічної ефективності реалізації інновацій, інвестор автоматично обмежує число потенційних реципієнтів тими, які мали певний досвід у реалізації інновацій. З одного боку, такий підхід дозволяє використати досвід і напрацювання персоналу таких машинобудівних підприємств для реалізації майбутніх проектів. Проте, з іншого боку, на ринку існують машинобудівні підприємства, які володіють ресурсами і готовністю не тільки до впровадження інновацій, але й до їх удосконалення і розробки. Не враховуючи потенціалу цих підприємств, не прорахувавши і не врахувавши витрат, пов’язаних із реалізацією інновацій на різних машинобудівних підприємствах, виникає значна ймовірність того, що інновації будуть реалізовані не настільки ефективно, наскільки б могли.


Крім того, слід враховувати, що на ринках окремих продуктів підприємств, які мають досвід у реалізації інновацій, може й не бути або фактично реалізовані інновації були економічно неефективними. У таких випадках аналіз ІРМП з позиції кількості та рівня економічної ефективності реалізацій інновацій є явно недостатнім. З огляду на це, формуючи рішення про вибір реципієнта для реалізації інновацій, слід здійснювати аналізування будь-яких машинобудівних підприємств, незважаючи на те, чи є серед них новостворені і чи мають машинобудівні підприємства досвід у реалізації інновацій. Тобто вибірку машинобудівних підприємств не доцільно будувати лише на основі аналізування підприємств, що мають досвід у реалізації інновацій.

Огляд та узагальнення літературних джерел дозволяє стверджувати, що потенціал машинобудівного підприємства до реалізації інновацій – це факт наявності у нього інноваційних ресурсів. Під інноваційними ресурсами у даному випадку мається на увазі сукупність інтелектуальних, інформаційних, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, які можуть бути використані для розробки нових ідей, підготовки їх до впровадження і реалізації інновацій.



следующая страница >>