litceysel.ru
добавить свой файл
1 2 ... 24 25





Додаток

до рішення міської ради

від “__”_______2001 року





м.Вінниця


ЗМІСТ

КОНЦЕПЦІЇ
СТАЛОГО РОЗВИТКУ МІСТА

Розділ I. Вступ




Загальний опис міста

Географічне положення



Загальна площа земель в межах міста складає 6094 га, з них забудовані землі 4240 га, решту складають землі рекреаційної зони.

Місто Вінниця та його околиці знаходяться в межах Волино-Подільського кристалічного масиву, прикритого четвертинними відкладами пісків, глин, вапняків та мергелів. Перемішуючись із залишками рослинного світу, вони утворили родючі чорноземні грунти. Фундамент цього масиву складається з найдавніших порід: гранітів, гнейсів, сієнітів, які в ряді місць виходять на поверхню і уявляють собою цінний будівельний матеріал.

Місто розташовано в 260 км (автомобільний шлях) від столиці України - міста Києва, в 429 км від міста-порту Одеси, в 369 км від Львова. Це сприяє встановленню тісних економічних зв”язків, як з сусідами, так і з більш віддаленими торговими партнерами.

Місто Вінниця знаходиться на 49о пн.ш., тобто в середніх широтах, що визначає помірність її клімату. Для міста характерне тривале нежарке літо з достатньою кількістю вологи та порівняно коротка не сувора зима.

Середня температура січня – -5,8оС, липня - +18,3оС. Річна кількість опадів 638 мм.


З несприятливих кліматичних явищ на території міста спостерігаються хуртовини (від 6 до 20 днів на рік), тумани в холодний період року (37-60 днів), грози з градом (3-5 днів).

Тривалість світового дня коливається від 8 до 16,5 годин.

Постійне населення міста складає станом на 01.01.2001 р. 384,9 тис.чол., що становить 0,8% від населення України та 21,5% від населення Вінницької області.

Мінерально-сировинні ресурси



На території міста мають місце прояви підземних мінеральних вод, з них на 4-х свердловинах (“Струмок”, “Подільська”, “Роздол”, “АВІС”) ведуться геологорозвідувальні роботи та дослідно-промислова розробка з метою їх вивчення. Після цього можливе в перспективі затвердження запасів мінеральних вод та реєстрація їх як родовищ загальнодержавного значення.

Оформлюється відповідна ліцензія на геологорозвідувальні роботи та дослідну розробку свердловини “Тяжилівська”.

В місті знаходиться частка розвіданого родовища гранітів місцевого значення (Сабарівський кар”єр). Родовище розробляється підприємством ВАТ “Сабарівський кар”єр” на території Вінницького району. Затверджені запаси гранітів складають 17.872 млн.м3, залишкові запаси – 13.718 млн.м3.

Історія


Сприятливі природні умови та вигідне географічне положення зумовили заселення людьми території, на якій розташована Вінниця з найдавніших часів.

Історія міста невід”ємна від історії українського народу, який впродовж всього життя боровся за право бути володарем своєї землі.

Літопис міста бере початок з 1363 р. З 1400 р. до 1569 р. Вінниця зазнала спустошливих нападів татар. Але й за цих важких умов місто розвивалось як економічний і культурний осередок. Право міського самоврядування (так зване Магдебурзьке право) місто одержало у 1640 р.


Визначною подією в історії міста був розгром польського війська у битві 1651 р. козацькими полками під проводом І.Богуна. Після приєднання Правобережної України до Росії і утворення Подільської губернії у 1797 р. місто стає центром Вінницького повіту. На кінець XVII ст. у Вінниці налічувалось 839 будинків, з яких лише 5 були кам”яними (крім монастирів), всі ж інші – дерев”яні. Чисельність населення складала 3750 чол.

З тих часів помітне поступове зростання міста. У 1860 році в ньому вже налічувалося 10 тис. жителів, 5 шкіл, 1 лікарня, 190 крамниць. Працював театр.

Важливим стимулом подальшого розвитку міста стало будівництво Києво-Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів, завдяки чому відкрились можливості безпосередніх зв”язків з Києвом, Одесою, Москвою, Петербургом, а також Польщею. За останні 40 років XIX століття Вінниця зросла майже у 3,5 рази. Ій належало перше місце в Подільській губернії за розміром товарообігу. В місті починають один за одним відкриватися промислові підприємства, накопичується капітал. У 1880 році завершено будівництво чавуно-ливарних майстерень (нині завод тракторних агрегатів). На основі переведеного у 1890 р. з Могилева реального училища відкрито перший навчальний заклад середньої освіти.

Відчутно змінювалось місто на початку XX століття. В цей час у місті швидко зростає кількість населення, високими темпами ведеться будівництво, яке підпадає під керівництво місцевого самоврядування. Проекти починають розглядатися при міському управлінні інженером-архітектором.

На початку XX ст. управління міста відбувалось таким чином: міська дума обирала міську управу – виконавчий орган, який здійснював керівництво життям міста.

Міську раду мали обирати ті жителі міста, які сплачували податки.

У 1911 році Вінницю населяло 50 тис. мешканців. Церков і молитовних будинків було майже 30, вулиць – 55, фабрик і заводів – 15, одна бібліотека і лазня, 4 лікарні, понад 10 ресторанів, 9 готелів. Електростанція працювала 16 годин на добу, побудовано першу чергу водогону, встановлено електроосвітлення.


У 1912 році відкрито трамвайне сполучення, завершено будівництво суперфосфатного заводу (нині ВО “Хімпром”), розпочав роботу учительський інститут (нині педуніверситет).

З 1914 року Вінниця стає адміністративним центром Подільської губернії.

Бурхливі події відбувались у місті протягом 1917-1918 років. Завдяки вигідному географічному розташуванню у ньому перебували штаби революційних військ. У лютому 1919 року знаходився уряд Української Народної Республіки.

У 1932 році місто стало адміністративним центром новоствореної Вінницької області, в якому на початок війни (1941-1945 р.р.) налічувалося майже 100 тис. жителів. Після визволення у 1944 році у Вінниці залишилось лише 27 тис. жителів. З 50 промислових підприємств уціліло тільки 10. Повністю було зруйновано понад 1880 житлових будинків.

На кінець 1948 року була відроджена майже вся промисловість міста. На початок 1955 року кількість населення перевищила довоєнний період. З 1951 по 1990 роки випереджаючими темпами розвивались галузі, що визначають технічний прогрес. Побудовані і реконструйовані десятки промислових підприємств: підшипниковий завод, швейна фабрика, завод керамзитового гравію, радіотехнічної апаратури, картографічна фабрика, завод “Кристал” та інш. У Вінниці введена в експлуатацію тролейбусна лінія протяжністю 65 км.

Найбільш видатні люди, які тут жили, творили і працювали в різні часи: Іван Богун, Михайло Коцюбинський, Михайло Стельмах, Микола Леонтович, Петро Ніщинський, Яків Степовий, Натан Альтман, Микола Пирогов.

У 1991 році жителі міста були майже одностайними у волевиявленні віковічного прагнення України до незалежного, самостійного державотворення. У нових економічних і соціальних умовах Вінниця продовжує розвиватися як промисловий та адміністративний центр області, органічно пов”язаний з іншими регіонами держави.

Промисловість


В місті Вінниця діє 98 великих промислових підприємств, які виробляють широкий спектр промислової продукції. Найбільші з них: виробниче об”єднання “Хімпром”, ЗАТ “Вінницяпобутхім”, ВАТ “Вінницький підшипниковий завод”, ВАТ “Вінницький завод тракторних агрегатів”, ВАТ “Володарка”, ЗАТ “Поділля”, ВАТ “Вінницяхліб”, ВАТ “Кондитерська фабрика”, ВАТ “Олійножировий комбінат”, ВАТ “Вінницям”ясо”.

До числа унікальних виробництв можна віднести ювелірне виробництво заводу “Кристал”, де здійснюється виготовлення діамантів світового рівня якості. Питома вага підприємства в обсязі промислового виробництва міста складає 20%. Тут виготовляють унікальні круглі діаманти в 57 граней, діаманти форми “Маркіз” та “Принцеса”. Біля 95% виготовленої підприємством продукції експортується за межі України.

Хімічна галузь представлена 6 підприємствами, які виробляють мінеральні добрива, лакофарбні матеріали, синтетичні миючі засоби, матеріали з метало пластика.

Галузь машинобудування та металообробки об”єднує 43 підприємства, які виготовляють засоби обчислювальної техніки і високоефективні джерела тепла, промислові калорифери і прилади пневмоавтоматики, металорізальний інструмент і підшипники кочення, широкий вибір вимірювального обладнання, устаткування для агропромислового комплексу тощо.

Промисловість будівельних матеріалів представлена 11 підприємствами, які виробляють цеглу будівельну, теплоізоляційні плити з пінополістиролу, збірні залізобетонні конструкції і вироби, гравій керамзитовий, асфальт.

Легка промисловість представлена 8 підприємствами, які виготовляють різні види швейних, трикотажних, шкіряно-галантерейних виробів та взуття.

Харчова промисловість міста об”єднує 20 промислових підприємств, якими виготовляються хлібобулочні та кондитерські вироби, м”ясо та ковбасні вироби, майонез, консерви, олія, безалкогольні напої, молочна продукція, лікарські засоби та інше.

До складу “Інших галузей промисловості” відноситься три підприємства, якими виготовляються ювелірні вироби, здійснюється державний нагляд і контроль за стандартами та засобами вимірювання, тощо.

Поліграфічна промисловість об”єднує 3 підприємства, які виготовляють високоякісну картографічну, поліграфічну та образотворчу продукцію.

Деревообробна промисловість представлена трьома підприємствами, які виробляють широкий асортимент меблів, столярних виробів тощо.


Обсяг виробництва промислової продукції підприємствами міста в 2000 році складає 1171,6 млн.грн. ( в порівняних цінах).


Галузь

Питома вага в загальному

обсязі виробництва, %

Чорна металургія

0,7

Хімічна і нафтохімічна промисловість

5,4

Машинобудування і металообробка

10,6

Деревообробна промисловість

0,1

Промисловість будівельних матеріалів

1

Легка промисловість

11,9

Харчова промисловість

48,7

Поліграфічна промисловість

1,0

Інші промислові виробництва

20,6


РАЗОМ:

100





следующая страница >>